В Мукачево діяла радіолокаційна станція (РЛС) що здатна була детектувати пуски балістичних ракет. В світлі останніх подій, Україні вона дуже би зараз пригодилася.

РЛС збудували ще за Союзу і тому вона є направлена на Європу. До 2014 року станція працювала і передавала дані в Москву. А потім її закрили. Зараз це просто крутий туристичний об’єкт.  Технічної можливості розвернути антену в сторону Росії, на жаль, немає. Чому так? Читаємо далі.

Наша група на вході

Центральний пункт управління РЛС

Мегаватні лампи

Які тут коди доступу?

Хвилевід що йде до самої антени

Захисний костюм від негативного радіовипромінювання

В 2020 році в Мукачево, на Закарпатті, відкрився новий туристичний об’єкт – справжня надгоризонтна радіолокаційна станція (РЛС). Тут можна побачити антену розміром з багатоквартирний будинок, потрогати мегаватні лампи та поблукати нутрощами комп’ютера 70-х років.

РЛС детектувала всі супутники та балістичні ракети що пролітали над територією Атлантики та Європи. Вона одна з небагатьох станцій такого типу що залишилися цілі на всьому континенті. І єдина на неокупованій території України. Та ще й відкрита для відвідувачів!

Емблема центру

Вхід по паспортах

От ми і на території

Директор РЛС і наш екскурсовод

Чому ж станція відкрита для всіх? – слушно запитаєте Ви. Тому що вона більше не працює. Дані цієї РЛС мали цінність лише для Росії. Після 2014 року Україна перестала передавати їх в Москву. А потім і повністю вимкнула станцію. Хай краще ті ракети летять собі непоміченими 🙂

Доріжка до серця РЛС – антен

В цьому довгому ангарі розташовані ці антени

Заходимо всередину

В чому туристична принада РЛС в Мукачево? Перш за все, це унікальний об’єкт світового рівня. Подібних РЛС відкритих для публіки практично немає. Зараз тут можна побачити такі технології, які колись навіть в книжках не описувалися, бо були засекреченими. Вхід сюди лише по паспортам, а росіян не пускають в принципі. Нам показали пульти керування, урядові телефони, півметрові лампи з водяним охолодженням а, також, комп’ютери на магнітних кільцях та перфострічках. До всього можна торкатися, натискати, перемикати, робити селфі.

Всередині будівлі РЛС. Тут шикувалася зміна перед виходом на чергування

Тут люди сиділи по 12 годин

Якщо летіла ракета то повідомляли цим телефоном

Сучасний монітор для підстраховки

Кнопки як в трактора

Тому існувала друга лінія спостереження в яку і входила наша РЛС «Дніпро» в Мукачево, або, по народному, «Шипка». РЛС моніторила всі об’єкти в ближньому космосі і одразу ж доповідала в Москву в разі неочікуваних змін. А ставка вже вирішувала що з цією інформацією робити.

Алло, Москва? Перекажіть путіну що він х..о!

Зона дії РЛС

Години напрацювання блоку з моніторами

Як бачите, туристи мають повний доступ до пульта керування РЛС

Для любителів техніки викладаю більше фото нутрощів цієї РЛС

Припустимо Американці запливли на підводному човні у Середземне море і випустили ядерну ракету по СРСР. З човна надійніше, ракета долетить лише за 14 хвилин. Факт запуску фіксувався супутником за потужним спалахом вогню. Але ж в якому напрямку полетить ця ракета супутнику невідомо! Раптом її навмисне випустили десь на Північний полюс щоб перевірити противника?

Коли немає часу з тим возитися, можна форсувати запуск станції!

Просто внутрішній телефон

Контроль прогріву

Востаннє я такий ламповий телевізор дивився в 2004 році в гуртязі. Включимо вечірню казку?

Тут відображалися ракети які вела станція

Нам навіть показали колись Секретне табло!

За інформаційним таблом

Всередині пульта управління

Зазвичай раз на місць траплялася фальшива тривога. Її викликали збої в роботі техніки та шуми ефіру. Проте таких РЛС на бойовому чергуванні було декілька і вони перекривалися. Аналогічна станція стояла в Криму, була і в Казахстані. Всім відома «Дуга» в Чорнобилі також займалася спостереженням за балістичними ракетами. То ж в Москві мали достатньо незалежних даних аби визначитися: стріляти чи далі бухати.

Майже до початку агресії РЛС в Мукачево несла бойове чергування та отримувала фінансування з Росії. Уявіть собі, в епоху Айфонів, інтернету та автономних автомобілів все ще трудився комп’ютер на дискретних транзисторах і з моніторами на електронних лампах! Але свою задачу він виконував, а кошти за це справно поступали. Зараз Росія відмовилася від усіх закордонних РЛС і побудувала кілька нових на власній території. Адже в разі справжньої війни ми їм «випадково» могли і западлили.

Плати комп’ютера

І їх тут таких ну дуууже багато

Елементна база 60-х років

Блок оперативної памяті

Для тих хто в темі, МГТФ і розпайка вручну

Занюхав зелененькі 😉

Це був пристрій вводу, зчитувач перфострічок

А це “клавіатура” на кнопках і “монітор” на лампочках

У 70-і роки комп’ютер займав цілий поверх. Байку про це напевно всі чули. Але побачити такого монстра на власні очі вдавалося одиницям. А ще й зробити селфі коло нього було взагалі круто. Цікавий факт, що під поверхом з комп’ютером був ще цілий підвал з кабелями та охолодженням. Про це історики техніки згадують нечасто.

Поверх з комп’ютером

Ми б сказали що Бог любить трійцю. Але в Союзі надійність компютера була такою, що його дублювали три рази аби не поламався

Електронний замок

Блоки компютера зблизька

Принтер тоді був єдиним нормальним пристроєм виводу інформації

Робоча зала з місцями операторів ЕОМ

Зараз це вже не комп’ютер, а шафи з старими радіодеталями що напічкані золотом, паладієм та іншим дорогоцінними матеріалами. А в ті часи так виглядав надсекретний комп’ютер. Звісно що секретність була потрібна власне для того, щоб потенційний ворог не здогадався який той компютер лажовий. І що він, власне, скопійований в нього ж.

Вхід під машинне відділення

Під поверхом з комп’ютером ще є цілий поверх з вентиляцією і кабелями для нього

Кабелі що зєднують всі ці няшні блочки що над нами

Так ось для чого ці шафи з обладнанням!

Серцем РЛС є її антена. Навіть зараз її не можна фотографувати. Вона має форму крила літака «Кукурузяника», але довжиною понад 100 метрів. «Крило» знаходиться в спеціальному ангарі який захищає його від пильного ворожого ока. А також від снігу, птахів, циган та сталкерів. 🙂 В «крилі» зроблені спеціальні щілини що випромінюють сигнал у космос. Шляхом маніпуляції з фазою та поляризацією сигналу здійснюється розгортка променя в просторі. Відбитий від ракети чи супутника сигнал вертається назад, попадає в ті ж щілини, обробляється і передається по кабелю «куда надо». Чи то пак передавався. Своїх ракет РЛС не мала тому удар у відповідь надати не могла.

Пульт контролю передавача

Спеціальний захисний костюм від випромінення

В цих шафах сам передавач

Осцилографом контролювалися сигнали в різних точках каскадів передавача

Три каскади передавача зліва направо. Підсилювали імпульс від 1Вт до 1 МВт. Тобто в мільйон разів.

Вимірювач КСХ.

Розділюючі конденсатори на 470пФ

Ця антена і є серцем радіолокаційної станції. І це серце міцно вросло в Українську землю. Саме по цій причині  не можна «розвернути» станцію в сторону Росії. Це як розвернути девятиповерховий будинок з півночі на південь. В конструкції РЛС поворотні механізми не передбачені. То ж станція, на жаль, може дивитися лише на південний Захід.

Цією ручкою лампи опускалися і піднімалися для заміни

Ось і вони – Мегаватні лампи. Та дальша найпотужніша

Фідерна лінія що веде до антени

Контроль параметрів вихідного сигналу

Напруга в кіловольтах. Потужність в мегаватах

Величезний плюс цього туристичного об’єкту – його люди. Це начальник частини, помічники та інші. Всі вони пропрацювали тут останні 30+ років та реально несли бойове чергування. Розповідали, наприклад, як звітувалися в Москву про ракети що запускав Садам Хусейн по Ірану. Чи як за незалежності прийшов приказ розвернути РЛС в сторону Росії. Чи як вони ходили до місцевого циганського барона і розказали шо випромінювання станції впливає на потенцію. Після цього цигани перестали красти кабелі.

Знизу в лампу підводилася деіонізована вода. Для охолодження

Знизу анод, зверху катод. Рожеве це корпус лампи. такий великий бо напруга 30кВ

Передавачів також було з запасом. Плюс антена живилася з двох сторін одночасно. От і маємо цілий лабіринт з труб-хвилеводів

Захист від дурня. Поки всі ключі правильно не позбираєш ніц не відбудеться.

Це комутатор який міг підключати потрібний передавач до антени. Всередині куля і на неї наїжджають контакти. Для того там і ці електродвигуни

Якщо що станцію можна було відлагоджувати на еквівалент навантаження. тоді по температурі навантаження судили про потужність сигналу

Я щасливий що мав змогу довідатися про роботу станції саме від цих людей. Розпитати їх про цікаві деталі, просто почути житейські історії чи військовий сленг. Вони всім цим жили! РЛС для персоналу це справа життя, як власні діти. Вони щиро хочуть розвинути її, модернізувати та дати дорогу в сучасний світ. Чи хоча б залишити в пам’яті заїжджих туристів.

Коридор до приміщення з хвилеводами

По трубах приходить сигнал від передавачів. Далі він йде хвилеводами до антени.

Станцію здано на день народження Володимира Ілліча Леніна

Перші каскади підсилювачів приймача

Важливо було захистити вхід приймача від свого ж сигналу передавача. Для цього тут стояли розрядники

Від цього конуса прийнятий антеною сигнал йшов до приймачів і підсилювачів

Ці койобочки в такт з передавачем запалювали спеціальні розрядники.

Розрядник

Чим більше в армії дубів тим міцніша наша оборона 🙂

Поглинач відбитого сигналу

Попри дорожнечу електроенергії, РЛС таки вмикають кілька разів на рік. Тобто усі ці шафи з транзисторами, лампами та коридори з кабелями досі фунциклюють! Уявіть собі, їх не розтягнули на дорогоцінні метали та не порізали на мідь! І ще досі обслуговують, прочищають контакти та перепаюють висохші електроліти.

Йдемо у зал приймача

Чорні ящики які пишуть геть усе що відбувалося на станції

Писалося в ті часи на плівку

А це вже сам приймач. Приймачі завжди складніші за передавачі.

Пульт керування приймачем

Навіть тут частина блоків приймача ще на лампах

Це ще раз доводить що Україна таки космічна держава. Ми маємо свої ракето-носії, маємо свої супутники і свою станцію спостереження за ними. Зараз є плани по модернізації РЛС під сучасну елементну базу. Тоді електроенергії вона буде споживати в рази менше, а даних видавати на терабайти більше. Ці дані можна потім продавати в каталог космічних об’єктів за непогані гроші. По перше, ми окупимо інвестиції, а по друге – ще сильніше утвердимо свою позицію в космосі.

Схоже на якесь закинуте бомбосховище

Ну Ви зрозуміли. Приймачі тут також дублювалися.

Конкурс на найкумеднішу позу фотографа? 🙂

А тут зал під приймачами надійно закритий від сталкерів і циган 🙂

На сайті писало що екскурсія мала тривати півтора години, та нас водили всі чотири. Ми були аж трохи втомилися від вражень. Але нагода відвідати таке місце випадає нечасто, то ж терпіли. А також раділи тому що РЛС все ще існує. Не виключено що завдяки саме їй та подібним колись вдалося уникнути масштабної ядерної війни. А в майбутньому ця РЛС супроводжуватиме Українські супутники. Вони посилять нашу обороноздатність та дозволять повернути окуповані території.

Дякую всім за увагу і що дочитали аж сюди.

Ну і Підписуйтеся на наш Телеграм канал щоб нічого не пропустити!