На Закарпатті існує ціла мережа покинутих шахт та штолень в яких колись видобували золото. Потім це діло закинули: сказали що нерентабельно. Їм можна було б повірити, якби недавно інвестор не відновив виробництво. Причому вони під землю навіть не спускаються, а переробляють вже добуту та “перероблену” колись породу.

Завод, де виробляють золото, це дуже режимний об’єкт. Туди нас не пустили. А от по закинутих шахтах може лазити будь-хто!

Під землею коло м.Берегово

Досвідченіші люди добре пам’ятають шумиху в пресі навколо золотих копалень на Закарпатті. У всіх нас тоді була одна думка: «Крадуть!». Як інакше простій людині пояснити нерентабельність видобутку золота? В тонні руди шість грам золота. Якщо переробити стандартну 20-и тонну вантажівку породи, то вийде 120 грам чистого золота. Гроші це немалі, а вантажівка породи, по шахтним міркам, це ні про що.

Працюємо на шахті 🙂

Та, насправді, не все так просто. Золото в породі знаходиться у вигляді мікроскопічних смужок що навіть очима їх не побачиш. Відділяти золото від породи можна або промиванням, або хімічними методами. Перший варіант і використовувався в часи Кучми. Але він був недосконалий, тому половина золота викидалася з промитою породою. Хімічний метод ефективніший і дешевший. Але наш народ як тільки чує слово «Хімія» то тут же стає на рога. Тому цей варіант не дали впровадити місцеві еко-активісти.

Такий стан мають зараз шахти коло м.Берегово

В 2019 році інвестор почав відновлювати виробництво та ставити сучасніше обладнання. А також облагороджувати територію навколо шахт. Тож, поки не пізно, ми вирішили туди навідатися, щоб відносно легко помилуватися золотими штольнями.

Відновлене виробництво

Спуск в Золоту Шахту. Голова в оранжевому шоломі для масштабу 🙂

Каолінова штольня

Штольні розкидані на схилі гори Кукля. Найвища розташована на висоті 240м.н.р.м, найнижча 160м.н.р.м. Довжина по прямій більше кілометра. Є багато бокових кімнат де колись вівся видобуток породи. Усі штольні зараз зі значними завалами. Металеві тюбінги, що підтримують стелю, «дбайливо» кимось вирізані. Найбільш діючою з усіх виявилася каолінова штольня. Все обладнання було на місці, навіть прохідний комбайн. Згідно записів, люди тут були менше року тому.

Тунель що веде вглиб гори

Такі завали нам зустрічалися по дорозі. Перелазиш і йдеш далі

А може там золото?

Ось карта де ми були

Далі рекомендую читати під цю пісню

Колись ми досліджували соляну шахту в Стебнику і там нам захотілося додати пригодам блиску. То чому б не дослідити Золоту Шахту?

Жовта порода в шахті

Тут і далі по тексту під словами «Золота Шахта» я матиму на увазі комплекс споруд який включає в себе не тільки шахту, а ще й штольні (горизонтальний вхід у виробітку з поверхні), штреки (горизонтальний але без виходу на поверхню), вентканали, фурнелі (вертикальні переходи між горизонтами) і всі решта шахтні приналежності. Тут і у всьому тексту всі професійні фотки то Васіча. Решту то мої з телефону.

Карпатський хайвей зі Львова в Берегове минає швидко за цікавими розмовами. Закуповуємся в місцевому супермаркеті Опіллям, водою, продуктами та іншими потрібними речами та й їдемо в село Мужієво. Одразу при в’їзді звертаємо ліворуч і білою кам’яною дорогою деремося вгору попри виноградники. Орієнтуємося на силікатний корпус адмінбудівлі.

Збираюся в похід у шахти

Адмінбудівля золотих шахт

Відновлене виробництво золота. Пробуємо досліджувати що вони там повстановлювали

Доволі швидко перед нами постає синьо-білий корпус відновленого виробництва. Поруч запарковані автівки і навіть є поліція охорони. Проскакуємо це місце та паркуємося за поворотом, на розвилці коло компресорної станції. Дорога прямо веде до штолень і перегороджена колючим дротом. Дорога ліворуч веде на закинутого стволу шахти.

Закинута компресорна станція

Востаннє тут працювали в 2006 році

Вхід у штольню №23 поруч з компресорною

Троха вище якийсь навантажувач породи

Так виглядає обвал в шахті зверху. Міні Стебник

Підходимо до коалінової штольні №28

Двері за трьома печатками

Досліджуємо гору Кукля

Вежа на вершині. Може виліземо?

Така табличка, як не вилізти!

Засидівшись з дороги кидаємося в розвідку в одних шортах і з мобільними телефонами в руках. Деремося напролом через зарослі ожини, акації і драпу в пошуках ствола. Практично одразу ми знайшли компресорну станцію, два входи в золоті штольні, закриту каолінову штольню, величезну адмінбудівлю і будку ретранслятора на вершині гори. Причому що до будки йшло десь двісті метрів кабелю який просто лежав на землі і не був підключений. Виходить що місцеві цигани непогано заробляють на гашиші і коноплі, тому до металізму не опускаються. Брудні, покусані і поцарапаті ми вертаємося до машини.

Тяга з штольні №29, значить є чим дихати і можна туди йти!

Зараз ми лише на розвідці, тому далеко не йдемо

Заварений вентствол штольні №23

Сучасні ємності для промитої води

Всередині адмінбудівлі типовий живопис

Такі номерки видають коли спускаєшся в шахту

Тут же видавали і когонки. Але їх вже розкурочили

На підлозі розкидано багато документації по шахті. І як тут знайти щось корисне?

Вивчаємо карту шахт під горою Кукля

Золотоносна порода поруч з адмінкою

Винні погреби в будинку навпроти. Ото я розумію шахтарі собі розважалися!

Нетронутий компресор і газоаналізатори

Вже п’ята вечора, а їли ми ше як ранком на Окко в Сколе. Підкріпившись, вирішуємо дослідити штольню номер 29. Широкий і відносно чистий прохід манить своєю прохолодою. По залишкам шпал йдемо вперед. Доволі скоро перед нами з’являється завал майже до стелі. Пролазимо його і знову йдемо далі. Завали повторюватимуться і повторюватимуться, аж поки не впруться у вертикальний рудоспуск. Далі пройти нам не вдалося.

Обід дослідника

Ефективний релакс після обіду

В цій штольні велася або розвідка, або видобуток породи. Тому що всюди є багато бічних вибраних кімнат та прокладена колія. Також присутні фурнелі на інші горизонти. Спочатку, при вході в штольню, порода була сіра. Але з часом вона почала потроху червоніти як цнотлива дівчина на непристойний жарт. Перед завалом порода мала яскраво жовтий колір що місцями переходив в рожевий. А далі йшов крейдяно-білий каолін. Що порода, що каолін мали консистенцію мокрої глини. Тобто руками їх можна було запросто покришити.

Стіни вкриті тонким шаром бетонної штукатурки

Рудоспуск вниз

Йдемо далі вглиб гори

Бетон закінчився, почалися завали

Для масштабу, там вдалині тюбінги і завал. А також забутовано цеглою. Зате ліворуч можна пройти

Фурнель на інший горизонт

Стоп, розвилка, тормози, швидкість

Вихід назовні

Тут дерева прориваються у шахту

210 метрів над рівнем моря

В одному місці ми не могли пролізти і кинули пляшку Опілля вперед щоб звільнити руки. Аж раптом зі стелі відірвалася велика брила золотоносної породи і завалила пляшку. Думаєте ми плакали з горя? Ні! Ми аж завищали від радості! Бо перед нами відкрився прохід в іншу шахту!

Йдемо досліджувати глибини Морії

Це не постановочна фотка. Ми справді через ці завали проходили

Якось так і проходили

Чому в шахті завжди треба мати запасне світло. Бо відмовить основне і звалишся в таку от фурнель

Виробітка без будь-якого укріплення

Назар часто подавав класні ідеї шо нам далі робити

Ну і для геологів я пофоткав троха породу

Вертикальна фурнель що йде вгору а не вниз як попередня. Біле це каолін

Ця брила була відпала зі стелі

Перехід жовтої породи в каолін

Кінець. Ще одне провалля. Кажани масово літали кудись далі. Але ми не стали йти

Наша стежка під землею

Якщо почитати історію, то видуботок золота в Мужієво вівся ще як дві тисячі років тому. В каоліні були жили золотоносної породи (це глина з крейдою). Люди шукали ці жили і повністю їх переробляли. Я тут подумав що золото і біткоін мають насправді дуже багато спільного. Що то що то важко добувати і його кількість обмежена. Що то що то використовується як гроші, хоча насправді практичної користі з нього було мало. В ті часи принаймні.

Так от, перед нами відкрився прохід в чисто каолінову штольню, вхід до якої знаходився дещо вище і був за трьома печатками.

Може хтось себе тут пізнає

Депо

Приточно-витяжна вентиляція

Вхід зсередини

Після депо доволі скоро почалися завали. То ж цей поїзд нікуди вже не поїде

Зварювальний апарат в шахті

Стан каолінової штольні такий, ніби тут щойно закінчилася зміна. Інструмент, заряджені вогнегасники, тюбінги, електрика, лампочки – все на місці. Попід стелю йдуть дві грубезні труби вентиляції. Всередині прокладена колія і на чільному місці стоїть електровоз з причепленими вагонетками. У Васіча розширилися зінниці і включився режим гіперактивності. Він почав ґвалтувати той бідний електровоз всіма можливими способами лиш би він завівся. Та попередня зміна розрядила акум і вимкнула електрику. Прокохавшись годину незадоволений Васіч пішов з нами далі досліджувати цю систему.

Каолінова кімната

Бур

Далі електрики нема, кабель завалило

Батарея електровоза дохла 🙁

Спуск на другий горизонт

Шахтні гриби

Андрію закортіло грибочків 🙂

Під ними відходи їх життєдіяльності

Васіча вистачить і на два Паровоза

Це фігня а не завал, розчистимо!

В кінці тунелю

Фотки не передають ту білизну і стерильну чистоту каолінових шахт яку ми тут відчували. Є два горизонти десь 10 -20 метрів висоти між ними. Видуботок вівся комбайном. Він ще й досі стоїть в одному з тунелей другого горизонту. Перший горизонт доволі швидко перекриває завал. Але якщо його обійти, то опиняєшся у великій просторій сніговій печері з безліччю невеликих кімнат. На другий горизонт веде людський ходок по дерев’яній драбині.

Цей великий хробак що створив підземний світ

Для масштабу

Всі написи на Моравській мові

Повністю робочий електровоз

Поки Васіч фотодрочив ми пішли людським ходком на 1 горизонт, але за завалом

Нічого цікавого, просто пуста порода і все

Та ми вертаємся назад і, перелізши ще один завал, спускаємся на той же другий горизонт але вже по колії. Тут раптово починає пищати дозиметр! 0.6-0.8uSv. Не смертельно, але робітники дозу могли і отримати, якщо це тільки не радон. На другому горизонті суттєво прохолодніше ніж на поверхні, лише 16 градусів. За рахунок цього зі стелі звисають величезні і надзвичайно м’які грибки. Вони нагадують цукрову вату чи комір зимового пальто.

Радіаційний фон в шахті

Майже як на новий рік

Застали Васіча на гарячому

тут вже троха менше, 0,6. Останні дата виміру 2018 рік.

Їдемо на вихід

На другому горизонті стояв ще один маленький електровозик який, о щастя, був заряджений. То ж Васіч урочисто провіз нас 200 метрів до кінця тунелю де стояв чеський гірничий комбайн. Якби в шахті була електрика я думаю він запросто би завівся і продовжив проходити тунель. А так то просто гарний об’єкт для фотодрочу!

16 градусів, доволі тепло

Металева зварна рама в шахті

Піднімаємся нагору

[/url]

Все, кінець дороги

Троха відпочиваємо

Фото Васіча

Вийшли нагору ми вже затемна і переїхали до вертикального ствола в шахту. Це доволі віддалене від людей місце і можна спокійно заночувати в наметах. Повний місяць, вид на вогні Берегове. Ще би вода тут була то можна пластунський табір робити. Пробую заснути та не можу. Не пройшло і доби а вражень як за тиждень. Голова хоче це все переварити, а тіло вимагає спокою.

Місце ночівлі коло вертикального ствола в шахту

Вранці ми виявили що жорстко лоханулися з водою. Ми розраховували на дощ і навіть купили дощовики в Берегове. А була реальна спека і води в нас нема. Їхати десь далеко влом. Васіч спустився в ствол перший і виявив що далі вниз драбин нема. Всі підчисту зрізано. Тобто треба лізти по арматурі. А ще, в нас лише одна система. В принципі лізти можна і без страхівки, але для чого ризикувати? Друге але, що в шахті жарко. Там порода окислюється повітрям і виділяється тепло. То ж без води там ходити не в кайф. Тому довго вагаючись ми все таки прийняли рішення спуститися туди іншим разом. А натомість пішли спускатися в ще один вентиляційний ствол.

Васіч йде перший

До дна без саннімена ніяк не досвітиш 🙁

Прямо на нас зиряють камери з відновленого виробництва

Вентствол знаходиться коло однієї заваленої штольні номер 23. Спуск вниз десь двадцять метрів на шнурку. Всередині є приблизно п’ятсот метрів ходів. Закінчується все новенькою бетонною забутовкою. Таке враження що вони ізолювали головну шахту від бокових непотрібних штолень. А так то стан штольні плачевний. Все вирізане, таке враження що за кілька років вхід самозавалиться. Один вузьких завал вів на поверхню. Я тихенько проліз, підкрався до вентшахти ззовні і гучним голосом спитав «Хлопці! Що ви тут шукаєте?!»

Знайшли ще купу штолень де ми не були

Всередині штольні 23 за завалом.

Повна розруха і дестРой

Сучасна забутовка на роздоріжжі

Крематорій в шахті? Гм.. А це ідея!!!

Куски зі стелі сипляться нам на голови

То ж треба так нагло різати тюбінги в себе ж таки над головою

Зате порода тут красива

Там далі цегляна забутовка і все

На цій оптимістичній ноті я завершу статтю по золотих шахтах. Місце реально цікаве та незвичне. Тут або відновлювати добування Золота, або облаштовувати атракцію для туристів. Для чого такому добру пропадати!

Дякую всім за увагу і що прочитали цю довгу статтю.

Підписуйтеся на наш Телеграм канал щоб нічого не пропустити! Наприклад: