А Ви знали, що в колишніх мисливських угіддях баронів Гредлів у Карпатах зараз розводять Оленя Європейського? Хоч тварини і живуть в дикому лісі, але людей не бояться: мені трапилося аж три особини. Тут за ними дивляться та охороняють від браконьєрів.
Так відновлюють популяцію Оленя Європейського в Українських КарпатахВид на “Оленяче Царство” з нашого маршруту
Ось новий кільцевий туристичний маршрут Бескидами, що стартує і закінчується біля с. Козьова, Сколівський район. На ньому немає вирубок, вітряків та сміття. Зате є колиби, надійні стежки (що для Бескидів рідкість) та неймовірні краєвиди! Довжина маршруту 13км + 5км, тривалість 8-10 годин.
Сучасна колиба на місці старого мисливського будинку баронів ГредлівКарта маршруту угіддями Гредлів. Збережіть собі, бо інтернету там не буде!
Підйом на гору Кремінь
Маршрут починається та закінчується акурат на 667-му кілометрі траси Київ-Чоп. Сюди можна добратися як громадським транспортом (все що їде попри ГК «Плай»), так і на авто. Звертаємо до річки Орява, переїжджаємо міст і паркуємося на великій галявині. Ось координати старту.
Поворот до початку маршруту, там є хороша дорогаДалі переїжджаємо міст через річку ОряваІ бачимо місце для парковки. Маршрут починається від шляк-бауму в кінці галявини
До мисливського будиночку баронів Гредлів чотири кілометри ходу надійною кам’яною дорогою. Підйом в міру стрімкий та долається легко. Це величезна перевага маршруту, що тут лише один серйозний підйом, і то на його початку.
Тут йдемо по більш вкатаній дорозіА тут навпаки, прямоНавіть прогулятися такої дорогою по Карпатах це вже яке задоволення!
Через дві години виходимо на широку карпатську полонину в кінці якої бачимо колибу (координати). На цьому ж місці колись діяв мисливський будиночок баронів Гредлів. Зараз його відновили і частина споруди відкрита для відвідувачів.
Вихід на полонинуБудиночок мисливців і полонина під горою Кремінь на старій картіЦей же будинок мисливців сьогодні
Частина будинку завжди відкрита для відвідувачів. Тут можна сховатися від дощу, поїсти і, так сяк, переночувати. Надворі є великий мангал.
Будинок зблизька. Тут є камери, так що поводьтеся пристойно!Ґанок!Вид з ґанку на полонинуДоступне для відвідувачів приміщенняКарта мисливських угідь баронів ГредлівВсередині закритої частини будинкуТут можна приготувати їсти
Ось відеоогляд цього будиночка. Більше про схожі споруди у довоєнних Карпатах є в статті.
Йдемо полонинкою строго на південь та лісовою стежкою вибираємося на вершину гори Кремінь (1152м). Підйом короткий і пологий, буде в радість. Ось координати вершини.
Вид з полонини на гору Кремінь, куди ми направляємосяПід снігом відчувається прорізана стежка якою звірі теж користуються
На вершині гори буде характерний стовпчик і вицвівший вказівник. Сліди на снігу вказують, що дикі звіру тут частіші гості, ніж туристи.
Гора Кремінь, 1135м н.р.м.Автор статті і вершина гори Кремінь
З гори Кремінь вже починаються такі-сякі краєвиди на Боржаву, Плай чи Сколе. Але справжні красоти чекають нас попереду.
Вид з гори Кремінь на м. СколеВид на Боржавський хребет з найвищої точки маршруту гори Кремінь (1135м н.р.м.)
Мандруємо “Оленячим Царством”
Спускаємося на південний захід в сторону гори Монастир. Тут є прорізана та маркована червоною фарбою стежка. Блукати чи дертися буреломами не потрібно. По дорозі, як орієнтир, будуть дві мисливські вежі.
Червоне маркування стежки-спускуПерша мисливська вежа як орієнтирДруга мисливська вежа як орієнтир. Стежка продовжується зразу за нею (ліворуч на фото)!Характерний рельєф для додаткового орієнтування, що ви на правильному шляхуОстанні кількасот метрів буде майже “Бескидський хайвей”
У підніжжі гори Монастир ми майже виходимо на кам’яну дорогу. Майже – бо між нами раптово постає монументальний паркан-сітка. Він має висоту під три метри і тягнеться в обидва боки скільки бачить око.
Така от сітка перегороджує нам путьЙти можна з обох її боків. Яким зручніше – вирішувати Вам!
Перша думка, що ми добряче так блуданули і перед нами державний кордон України. Я навіть взявся знімати відео як його перелажу 🙂
Насправді ж це вольєрний комплекс ТОВ «Тустань». Тут, на площі 300 гектарів, розводять Оленя Європейського. Огорожа потрібна щоб захистити тварини від браконьєрів.
Якщо тебе знайдуть з вбитим оленем то відмазка “Він сам вмер” не спрацюєПробував гуглити – нічого нема. Але комплекс, під час війни, вони тут облаштували серйозний!
Йдемо надійної кам’яною дорогою на південь весь час попри огорожу. Тутпочинається найцікавіша та найкрасивіша частина маршруту. Найцікавіша – бо олені, час від часу, виходитимуть на вас подивитися. Найкрасивіша – бо види з траверсу гори Обнога просто неймовірні!
Чарівні Бескиди з гори ОбногаЩе засніжена гора Параска на горизонтіЛише один раз з трьох я встиг зняти Оленя. І то в кадр попала його дупа 🙁Звідси добре видно наш пройдений шляхЕмоції на моєму обличчю краще за фото передають як тут красиво!
Паркан закінчується гострим кутом з брамою. Нам за ними далі прямо вверх і ми виберемося на невеличкий хребтик.
Кінець “Оленячого Царства”. Нам далі прямоНижче по схилу розташована велика база оленеводів “Тустань” (координати). Більше схоже на військовий, ніж на науковий об’єкт. Має прямий вихід на трасу Київ-ЧопЦе чи не єдина трохи заросла частина маршруту, хоча стежина проглядається. Нею потрібно видертися на іншу сторону схилу попереду
Тут ми телепортовуємося з хвойового царства у листяне. Якщо досі нас оточували смереки, то по ту сторону хребта більшість дерев – листяні. Аж дивно як кардинально може змінилася ліс за кількасот метрів.
Краєвид по ту сторону хребта
Закинуті колиби в Карпатах
З галявини перед нами відкриваються чудові краєвиди на Тростян та інші гори навколо Славська. Але найбільше мене вразила велетенська мисливська вежа яку, для протоколу, назвали протипожежною.
Краєвид у сторону села ТухляКонцтабірна вежа і закинутий будиночок за нею“Протипожежна” вежа. Нам тут направо
Ми потрапили в малоходжений туристами куточок Карпат із закинутими будиночками у яких давно ніхто не живе. При мінімальному ремонті вони ще не один рік служитимуть туристичними притулками.
Покинутий будиночок неподалік вежіДах ще цілий, хата стоятимеНа горищі можна заночуватиВсередині брудно, але пічка робоча
Я спеціально не викладатиму координати колиб, одну недавно вже спалили 🙁 При потребі їх неважко знайти на картах.
Будиночок на спуску маршруту “505” в напрямку г. Маківка. Лівіше є ще один, але в гіршому станіТут вікно ціле, хтось за ним доглядає
Повернення до точки старту
Щоб вернутися до точки старту (667-ий кілометр) нам потрібно вийти на маркований маршрут “505 с. Козьова – г. Маківка” і ним рухатися на захід. Вказівник маршруту є на правій частині галявини (від вежі).
Маршрут “505 с. Козьова- г. Маківка”. Вниз це дорога до колиби і гори Маківка, а нам праворучДалеко на горизонті бачимо вітряки у ландшафтному заказнику Бердо. Добре що тут їх немаєВ цьому місці маркування нечітке, а вкатана дорога йде лівіше. На фото показано звідки ми прийшли і куди потрібно звернутиНас досі радують краєвиди. Велична гора Тростян на горизонтіА це вже спалена колиба, вона позначена на картіВздовж дороги, як орієнтир, буде така от труба
Весь час попри ЛЕП, цим “505-м” маршрутом вертаємося до села Козьова.
Фарба є досі, а знак вже зірвали 🙁Ймовірні шкідники?Останній на сьогодні міні-підйомчикЩе орієнтир аби не заблукатиПопри дорогу буде тимчасовий захист від дощуСпуск попри ЛЕП в село Козьова. Тут всюди якісна ґрунтова дорогаХрам Св. Миколая в с. Козьова звідки і починається маршрут “505”
Ми щойно пройшли 13 км горами. Від с. Козьова до місця нашого старту ще п’ять кілометрів попри трасу. Початково я планував скористатися громадським транспортом (можна аж до Львова). Випивши води з цілющого джерела та побачивши як тут красиво, передумав і пішов пішки.
Цілюще джерело 19-го століття в селі Козьова. Ось координатиДорога пролягатиме мальовничою долиною річки ОряваЯкщо залишилися сили – прогуляйтеся цими краями, там дуже красиво!
Дорогою назад я виявив, що на трасі Київ-Чоп немає 666-го кілометра! Є тільки знаки 665-го і 667-го. Напевно його дідько вкрав 🙂
Підсумки
Ми відвідали дику та дуже цікаву частину Карпат де туристи бувають рідко. Всюди була надійна стежка і красиві краєвиди.
Краєвиди на маршруті
Ми побачили автентичні будиночки та диких тварин. При потребі, є місця де можна заночувати.
Мисливський будиночок баронів Гредлів
Але, якщо Ви НЕ плануєте сходити з маршруту, то воду краще мати з собою, бо джерела тут пересихають. Довжина маршруту 13км + 5км, тривалість 8-10 годин.
Йшли тим самим шляхом, але з ночівлею. Декілька уточнень по маршруту.
Підйом до хати Гредлів мега комфортний. Чітка вода є біля дороги на підході до хати, далі – на завершені траверсу Обноги. Останні метрів 200 підйому на Кремінь геть не лагідні. На вершині, мабуть свіжі, сильні вітровали, тому стежку треба шукати (але вона є).
По південному схилу, паралельно вершині є гарна траверсна стежка до невеликої полонинки (чуть нижче на гугл карті позначка “Головецьке”). Спуск до Монастер місцями порядно завалило.
Йти дійсно можна по обидві сторони огорожі, на яку натрапляємо саме при підході до цієї вершинки, але все ж таки зручніше по дорозі (але там є нюанс).
Траверс Обноги дійсно супер красивий, але на його завершені також нюанс.
Вихід до високовольтної, як на завершення маршруту, також роботящий. Місця дуже красиві, за два дні не бачили жодної людини.
Ще можна додати, що попутками повернутись до машини досить складно. Стояв маячив близько години, поки не підійшов до місцевого, попросив підкинути заплатив 150 грн (але то чисто моя ініціатива дати таку суму, може б і за. менші гроші підкинув)
В зворотньому керунку йти не рекомендую, доведеться порядно попріти на підйомі. Дякую, Андрію, за файний маршрут.”
1 коментар
п. Роман прокоментував:
“Перевірив. Все дуже гарно.
Йшли тим самим шляхом, але з ночівлею. Декілька уточнень по маршруту.
Підйом до хати Гредлів мега комфортний. Чітка вода є біля дороги на підході до хати, далі – на завершені траверсу Обноги. Останні метрів 200 підйому на Кремінь геть не лагідні. На вершині, мабуть свіжі, сильні вітровали, тому стежку треба шукати (але вона є).
По південному схилу, паралельно вершині є гарна траверсна стежка до невеликої полонинки (чуть нижче на гугл карті позначка “Головецьке”). Спуск до Монастер місцями порядно завалило.
Йти дійсно можна по обидві сторони огорожі, на яку натрапляємо саме при підході до цієї вершинки, але все ж таки зручніше по дорозі (але там є нюанс).
Траверс Обноги дійсно супер красивий, але на його завершені також нюанс.
Вихід до високовольтної, як на завершення маршруту, також роботящий. Місця дуже красиві, за два дні не бачили жодної людини.
Ще можна додати, що попутками повернутись до машини досить складно. Стояв маячив близько години, поки не підійшов до місцевого, попросив підкинути заплатив 150 грн (але то чисто моя ініціатива дати таку суму, може б і за. менші гроші підкинув)
В зворотньому керунку йти не рекомендую, доведеться порядно попріти на підйомі. Дякую, Андрію, за файний маршрут.”