Зима, особлива пора, коли гори скидають з себе зелений камуфляж і демонструють нові, позбавлені зайвих деталей ландшафти. Знайомі місця постають в незвичному ракурсі, легкі літні дороги перетворюються на снігове місиво, зате затяжні спуски — у веселу розвагу.
Мандрівка зимовими Бескидами
Пропонуємо здійснити одноденну подорож зимовими Карпатами по хребту Бескид до гори Явірник. Масив Боржави, хребет Високий-Верх,витоки річок Стрий та Опір все це можна споглядати на цьому маршруті не покидаючи Львівську область.
У Карпатах не так уже й багато місць, куди без вагань поведеш початківця з певністю, що йому там сподобається. Цей маршрут саме такий: не надто складний, але мальовничий, не надто довгий, але насичений. Хоч він і пролягає посеред гір, але, водночас, сюди легко дістатися електричкою чи на авто.
Карта маршруту хребтом Бескид на гору Явірник Великий
Досвідчених туристів він теж зацікавить нетиповими фото-ракурсами на сходжені Карпати. Влітку маршрут манить своєю доступністю, а взимку — можливістю перевірити себе і спорядження перед більш складними й тривалими походами.
Вид на Боржаву з перевалу БескидТопчемо снігу і розуміємо, що дарма забули дома рукавиці 🙂
Шлях починається від залізничної станції “Бескид”900м н.р.м. і закінчується на станції “Лавочне”. Таке високе розташування точки старту є великою перевагою цього маршруту, бо не потрібно витрачати сили на виснажливий підйом.
Точка старту від станції “Бескид“. Маршрут чудово підходить також і для велотуризму!
Від вокзалу можна повернути ліворуч (якщо стояти обличчям до станції) і рухатися строго на захід (червона стрілка на карті). Дорога йде стрімко вгору і, менше ніж за кілометр, ми опиняємося на перевалі Бескид (975м н.р.м.). Під нами пролягає найдовший залізничний тунель України, а через перевал проходять високовольтні лінії електропередач. Вони надійний орієнтир у погану погоду.
Хоча такий шлях на перевал і найкоротший, але взимку він важкий. Тому, як альтернатива, є вдвічі довша, але значно пологіша дорога праворуч від станції Бескид до села Опорець (синя стрілка на карті). Через двісті метрів від станції, на роздоріжжі звертаємо ліворуч. Після невеликого підйому дорога ще раз завертає на південний-захід. Тепер ми шпацеруємо по відкритій місцевості та насолоджуємося гірськими краєвидами. Залізнична станція перетворилася на маленьку плямку внизу, а навколо проявляються перші вершини.
Підйом від станції Бескид “синім” маршрутомНаша мальовнича дорога до перевалу Бескид
У нас під ногами двадцять сантиметрів пухкого снігу. Очікуємо, що на хребті його буде значно більше. Питання якісного спорядження в зимових походах особливо важливе. 3 мокрими ногами далеко не зайдеш і багато задоволення не отримаєш. Тому обов’язково слід мати надійні зимові черевики, водонепроникні штани й бахіли. Останніми часто нехтують початківці, але навіть дешеві бахіли допомагають значно довше зберегти ноги сухими.
Зимова казка в КарпатахЗараз Ви читаєте мою першу статтю про походи горами. Вона вийшла в журналі “Карпати” ще у далекому 2007 році. Зараз я її трішки актуалізував і все.
Зимова лісова краса, на перший погляд така потужна й монументальна, насправді криє в собі вразливість і делікатність. Досить необережного руху – і вона руйнується, осипаючись на туриста мільйоном сніжинок. У той же час, ці снігові артефакти легко витримують штормовий вітер. Споглядання дивовиж природи додає нам особливого спокою та затишку.
Зимова дорога на перевал БескидЗ нами був Денис Трофімов, фотограф журналу “Карпати”. Більшість зимових фоток в цій статті – його. Ось лінк на альбомДо нового року ще далеко, але настрій вже той. Більше зимових фото є тут
Через неповний кілометр дорога плавно завертає праворуч і починається підйом лісом. Вранці організм ще повен сил і енергії, тож цей кусок пробігаємо на одному диханні. Виходимо на галявину і це вже буде майже перевал.
Галявина перед перевалом Бескид
Є дві можливості піднятися на сам хребет Бескид: з галявини стежкою ліворуч, як каже карта, і лісовозним багном праворуч. Якщо вибрати другу дорогу (червона стрілка на карті), то ми траверсуємо добрячу частину хребта і виходимо на нього вже аж біля гори Явірник (1122м н.р.м.). Але навіщо пропускати цікаві місця? Та й поспішати нікуди, 15 кілометрів маршруту за день — не так уже й багато, навіть взимку. Тож ми вибираємо шлях наліво!
П’ятсот метрів від галявини – аж ось і він, перевал Бескид, про що свідчить напис на стовпі. Інша його назва – Воловецький перевал. Якщо на небі ні хмаринки, а повітря прозоре то панорама відкривається розкішна. Гір —скільки око бачить. Онде велична полонина Боржава. Як на долоні видно гору Темнатик, метеостанцію, г.Високий Верх і десь далеко краєчок Стою. В хороший бінокль можна навіть розгледіти стежку, що йде траверсом від сироварні до г. Високий Верх.
З перевалу розходяться чотири дороги. На південний схід веде шлях старим кордоном до гір Високий Тин і Магура. Якщо піти на південний захід, то попадемо на Закарпаття у село Скотарське. Третьою дорогою ми щойно прийшли, а четвертою, в напрямку гори Корна, зараз вирушимо!
Йдемо на північний захід до гори Явірник (1120м). Її, поки що, не видно. Зате з кожним кроком нам відкриваються все нові й нові неозорі гірські краєвиди. Засніжені вершини гір майже зливаються з сірим океаном неба. Химери замерзлих рослин переносять у царство Ельзи і Анни 🙂
Дивись, там Олаф!Ялинка трохи схожа на сніговика з діснеївського мультика. Чи то нас так криє від перенасиченого киснем зимового повітря?
Дорога аж до самого Явірника проходить відкритою місцевістю і промаркована білою та жовтою фарбами “14”. Дві години приємної прогулянки гірським хребтом по коліна в снігу приводятъ нас до найвищої вершини – гори Явірник Великий (1120м н.р.м.) що лежить на межі Львівської та Закарпатської областей. Ось її координати.
Надійним орієнтиром в умовах поганої видимості служить газопровід — метровий вал землі, який чітко виділяється на рівному плесі хребта. В такий сніг як зараз, це єдиний шлях де хоч якось можна пересуватися. Вітер, здуваючи з цього валу сніг, оголює дрібне каміння, по якому ми і йшли . До речі, весь маршрут можна проїхати на ski-tour лижах.
Посередині бачимо насип газопроводу. Це і був наш шлях в засніжену погодуВлітку все лайтово, на фото МарічкаА взимку нам прийшлося добряче попотіти та помісити сніг. На фото Юрій Ольш. Ось ще його фото з походу
Якщо знизу вершина гори Явірник здавалася не надто високою, то тут, на її чубчику, враження протилежне. Стоїш наче над прірвою, а погляд губитъся у широченній панорамі.
Вид на північ з гори Явірник Великий, 1120мВид на схід з гори Явірник Великий, 1120м
Нарешті можна спокійно покайфувати та пообідати. Попереду ще спуск у с.Лавочне, і наступна можливість перепочити буде аж на вокзалі. А обід з таким пейзажем у місті рідкість.
Звідси ми щойно прийшли, осіннє фото
До витоків річок Стрий та Опір
З вершини гори Явірник вниз сходять дві стежки: одна широка і протоптана — на Захід Закарпаття, а вузенька і непомітна — на північ. Рухатися потрібно саме нею.
Через сто метрів стрімкого спуску стежка повертає ліворуч. Далі йдемо три з половиною кілометри пологим схилом аж до наступного міні-перевалу між селами Лавочне і Верхнячка, що позначений хрестом. Це унікальне місце в Карпатах, де беруть початок аж дві великі річки: Стрий і Опір. Тут їх розділяє лише вузька смужка лісу. Далі ці річки багато кілометрів несуть свої води в протилежних напрямках, щоб аж у с.Верхнє Синьовидне злитися докупи.
Монументальне злиття річок Опір (ближча) і Стрий (дальша). Це улюблене місце для купання влітку. Ось його координатиАльтанка на перевалі неподалік витоків річок Стрий і ОпірПам’ятний хрест біля витоків річки Стрий
Колись хрест виглядав інакше, але потім металеву табличку вкрали 🙁
Стара табличка на хресті коло витоків р. СтрийУнікальне місце, де можна одночасно стояти на обох берегах річки Стрий! Шкода, що воно не доглянуте та заросше травою. А могло би бути туристичним магнітом!
Річка Опір витікає прямо з-під скелі при дорозі. На цьому місці споруджена криниця, можна перепочити, попити води.
Спускаємось назад на перевал, до хреста. Праворуч звідси, на північний схід, іде широка кам’яниста дорога в с.Лавочне. Нашим орієнтиром слугує лінія електропередач, гул і потріскування якої чутно за пару сотень метрів. Вона повинна весь час бути по ліву руку. Через кілька кілометрів доходимо до розвилки з п’яти доріг. Обираємо ту, що йде перпендикулярною до ЛЕП прямо в ліс.
Дорога в село Лавочне, осіннє фотоЦя ЛЕП повинна бути завжди по ліву руку, осіннє фотоДорога в село Лавочне, зимове фотоТут ми покидаємо нашу ЛЕП і йдемо в ліс
За якихось триста метрів, попри ще один хрест, виходимо до перших будівель Лавочного. Ну, а вже з села «великою дорогою», як кажуть місцеві, — пензлюємо пїть кілометрів до вокзалу.
Вид на село Опорець зі спуску в ЛавочнеСело ЛавочнеХрест біля спуску в с. Лавочне
Про село Лавочне окрема розмова. Воно складається з двох частин. Одна, всім відома сучасна, попри залізницю. Друга, та, що за горою — цікава традиційною бойківською архітектурою. В кожному дворі можна вгледіти як не дерев’яну хату то кам’яний льох.
Лавочне є одним з найбільш віддалених гірських сіл у Львівській області, 40 км до м.СколеБудинок в с.ЛавочнеБудинок в с.Лавочне
На подвір’ї — дерев’яні сани без цвяхів, на ґанку —автентичні речі побутового вжитку. Нагадує Шевченківський гай у Львові. Але якщо в останньому — законсервовані музейні експонати, то у Лавочному все живе та діюче.
П’ять кілометрів по старовинному селу минають швидко і непомітно. Дорога виходить прямісінько до вокзалу, звідки електричкою вертаємося у Львів. Ось схожий трек маршруту.