Куди сходити в гори біля Славське? Є, звісно що, заїжджені маршрути на г. Тростян, г. Ільза чи до пам’ятника Захару Беркуту. Але це все не то: людей багато, краєвиди лише з вершини, а повертатися тією ж дорогою, що і піднімалися.
Наш маршрут пролягатиме по цьому хребту
Ось наш кільцевий маршрут горами коло Славське з неймовірними краєвидами впродовж усього шляху. Він починається з села Верхня Рожанка, проходить двома хребтами та має туристичний притулок (колибу) посередині. Довжина маршруту 20 км або 8 годин ходу. Він легко долається за день, підходить для колісного туризму чи скітур та має варіанти скорочення. То ж, помандрували!
Карта кільцевого маршруту горами біля Славське
На в’їзді у Славське повертаємо ліворуч під міст до села Верхня Рожанка (~13 км). Дорога асфальт, лише останні 2 км буде щебінь. Якщо Ви прибули у Славське залізницею, то на вокзалі є трансфер у всі куточки курорту.
Проїжджаємо красиву церкву та паркуємося на узбіччі неподалік Народного дому. Це буде наша точка старту та фінішу.
Тут паркуємося та починаємо нашу мандрівкуПочаток дороги на г. Високий Верх (1243м). Будьте готові, що перших двадцять метрів тече вода
Село Верхня Рожанка розташоване на висоті 730м н.р.м. і це ще одна перевага маршруту. Адже єдиний суттєвий підйом на г. Високий Верх (1243м) складає якихось 470 метрів перепаду висоти.
Зараз десята година ранку, всі повні сил та енергії. Второваною кам’яною дорогою ми буквально «вибігаємо» на хребет біля лижного витягу. Разом з фотографуванням, сходження зайняло годину часу.
Нам туди, на г. Високий Верх (1243м). Це буде єдиний суттєвий підйом на маршрутіВода швидко закінчилася і тепер ми йдемо сухою кам’яною дорогоюПідйом тут неважкий, можна пофотографувати чудові осінні Карпати!Вид на с. Верхня Рожанка та гірський хребет, яким ми, за кілька годин, спускатимемося до точки старту
Не поснідали дома? Навіть краще! Нагорі Високий Верх цілий рік можна поласувати карпатською кухнею чи перехилити теплого чаю. Тут завжди людно, адже працює канатна дорога з ГК «Захар Беркут»: хороший варіант для легкої прогулянки вершиною.
Та ми прямуємо далі, щоб пішки зробити велике кільце гірськими хребтами і вернутися до нашої точки старту з іншої сторони.
Ми на хребті гори Високий Верх. Це, також, популярне місце для “покатушок” горамиВид з г. Високий Верх на с. Волосянка та Славське, літнє фотоВид на Бескиди з г. Високий Верх, літнє фото
На вершечку гори Високий Верх (1243м) розташована вежа стільникового зв’язку та зламаний дороговказ маршруту 5011. Але й без нього зрозуміло куди йти – весь час по хребту на південь. Джипи та квадроцикли розкатали тут дорогу. З одного боку це плюс – не зблудиш, а на вершині для туристів завжди є теплий перекус. Мінус – глибокі калабані які, без хорошого взуття, ну ніяк не обійти. Врахуйте це та можливий вітер при підготовці до походу.
Стільникова вежа на вершечку г. Високий Верх забезпечувала надійний інтернет протягом всього походуХтось зламав вказівник на г. Високий Верх. Тепер його не буде видно під снігомОсь як ми зараз йтимемо. Вид з вершини г. Високий ВерхВнизу с. Верхня Рожанка. Це велика перевага маршруту, що, при потребі, можна швидко спуститися до людейВид з г. Високий Верх на дорогу і продовження нашого маршрутуМісцями на хребті розкатане болото, врахуйте це при виборі взуття
Але хто б на ті калюжі зважав, коли навколо така краса! Весь хребет як на долоні, вид навколо мільйон на мільйон. А далеко внизу, поміж багряних Бескидських верхів, мальовничо розкинулися кольорові цятки сільських дахів.
Неймовірні бескидські краєвиди на нашому маршрутіНеймовірні бескидські краєвиди на нашому маршрутіХлопці були на мене злі, але я, все рівно, зупинявся та фотографував усе навколо
Двадцять кілометрів пішки містом це багато, а стільки ж по горах минає легко та цікаво: особливо коли йдеш без великого рюкзака! Жартуючи та фотографуючись, долаємо вершину за вершиною. А може це все винен той глінтвейн на Високому Верху? 😉
Продовжуємо йти маршрутом 5011 на південь до гори Чорна РіпаБула типова осіння погода коли одночасно сонце, хмари, дощ і сильний вітер
На горі Гнилище (1216м) встановлено пам’ятні хрести. Це хороший дороговказ якщо, раптом, туман, а у Вас сів телефон. При необхідності, тут можна завершити похід і спуститися вниз у село до точки старту (сині стрілки на карті). Та зараз лише 13-00, то ж йдемо далі хребтом і падаємо перекусити під горою з колоритною назвою «Товстий Жолоб» (1270м).
Пам’ятні хрести на горі ГнилищеТаблички з подякою на хрестах, 1998 і 2013 рокиКрім них, тут ще є такі дороговкази. Цей каже, що ми вже відійшли від г. Високий Верх на 3.5 кмГора Високий Верх, звідки ми прийшлиПродовження нашого шляху цим хребтом дуже схоже на Росохацькі полонини, де ми недавно булиАлекс і гора Товстий Жолоб. Через сильний вітер ми її обійшли траверсом ліворуч і там зупинилися на обідДорога з “Товстого Жолоба” вниз у село
Відпочивши та набравшись сил, ми вибігаємо на найвищу точку маршруту – гору Чорна Ріпа (1285м). Вона, до речі, вища за популярну горуПараска (1269м) і знаходиться на межі Львівської та Закарпатської областей. Також, тутвже пройдена важча половина маршруту.
Траверсуємо гору “Товстий Жолоб”, де ми обідали та перечікували дощ із сильним вітромПопереду бачимо кордон трьох областей та відріг ліворуч. Ним ми зараз будемо вертатимемося до точки стартуПройдений шлях від г. Високий Верх“Боржавські” краєвиди та г. Чорна Ріпа попереду
Від г. Чорна Ріпа (1285м) починається тривалий спуск і, тепер, маршрут йтиме лише вниз і вниз, аж у село.
Рухаємося хребтом до урочища “Обноги”: унікального місця, де сходяться межі трьох областей: Львівської – Івано-Франківської та Закарпатської. Раптом, повз нас промчали джипи з веселими туристами в кузові. Вони, як ті поросята, захоплено верещали при в’їзді в чергове болото. А його тут накатано аж два кілометри.
До туристичного притулку залишилося всього 3 кмНеймовірні краєвиди з г. Чорна Ріпа і дорога міжобласним кордономДва з трьох кілометрів до туристичного притулку це суцільне болото
З джиперської траси звертаємо ліворуч на північ (там є вказівник на дереві) і, за кількасот метрів, бачимо хатину та хрест. Це буде та сама межа трьох областей (Перехресне) і наш туристичний притулок на ній. Він у хорошому стані: вікна цілі, дах не протікає, є нари для ночівлі 6-8 людей. Вода поруч, дрова також, всередині прибрано. З мінусів – тут немає пічки, тож ватру прийдеться налити ззовні.
Не проґавте поворот ліворуч до туристичного притулку. Прямо це дорога до Торунського перевалуТам, де на попередньому фото були Алекс і Діма, на дереві є вказівники до притулку та “Перехресного”: кордону трьох областейЦей хрест і щит позначає унікальну точку – “Перехресне”. Тут сходяться кордони Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областейЦе крайня точка маршруту 5011 з Славське. Неподалік є водаЛіворуч від плакату, поміж сосен, заховався туристичний притулокВхід у туристичний притулок та Алекс для масштабуСтіни притулку зроблені з тонкої дошки, взимку він швидко остиватиме. Зате дах тут у хорошому стані, тож це чудовий варіант для ночівлі на решту три сезониТуристичний притулок всередині, вид з дверейТуристичний притулок всередині, вид від столу
Ґрунтовою нетуристичною дорогою йдемо в сторону с. Верхня РожанкаДорога тут рівна, а ліворуч нас маємо пейзаті краєвиди на гори, де ми щойно булиХребет г. Високий Верх, звідки ми прийшлиДо точки старту ми вертаємося ось таким просторим та мальовничим шляхомСтільникові вежі на горах Високий Верх і Тростян з нестандартного ракурсу
Після гори Менчил (1205м) звертаємо ліворуч та йдемо в сторону одинокої колиби. Вже осінь, вона хоч і пуста, але на подвір’ї стоїть свіжа копиця сіна.
Після колиби дорога кілька разів перекочується через горби, тому приходиться знову трішки йти вгору. Але це, навіть, краще: суглоби розвантажуються від затяжного спуску.
Спуск з г. Менчил і Діма, що біжить попереду всіх“Хата 1” на картіНеподалік хати є таке от невеличке озерце
Далі була ще одна пуста хатина під гороюДехтовець (1094м) і, нарешті, ми знову бачимо неймовірний Високий Верх та с. Верхня Рожанка у його підніжжя. Спуск до села стрімкий та слизький. Саме тому наш маршрут починається з неважкого сходження на г. Високий Верх, щоб всю подальшу дорогу насолоджуватися лише краєвидами та спусками.
Гора Дехтовець та самотня хатина на її схилі“Хата 2” на картіСпуск в с. Верхня Рожанка та г. Високий Верх, звідки ми прийшли
Дорога виводить до річки “Рожанка”, але мочити ноги вбрід неохота. За кількасот метрів ліворуч та праворуч є дерев’яні містки. Так і переходимо на протилежний берег та центральною сільською дорогою вертаємося до машини – точки старту.
Місток через річку “Рожанка”Гора Високий Верх, де ми щойно були. Вид з містка в с. Верхня Рожанка
Ми стартанули о 10-30, вернулися о 17-00 і це з двома перекусами та фотографуванням для статті. Лише сім годин походу, а вражень на цілий тиждень! Кілька годин тому ми ще були там, на верхах, і милувалися неймовірними краєвидами гір! А зараз, у всьому сухому та чистому, вертаємося додому.
Мандруємо кордоном Львівської та Закарпатської областейНаша команда під горою Товстий Жолоб
Це один з кращих одноденних маршрутів у цій частині Карпат!
Мені цей маршрут дуже сподобався! Всім рекомендую спробувати
