Гора Кременець (1226м) знаходиться в нетрях Сколівських Бескидів між селами Коростів і Козьова. Хоча вона лише на 40 метрів нижча за г.Параска (1268м), сюди немає протоптаних маршрутів. Місцеві вважають, що гора притягує блискавки. А ще тут є аж дві колиби, де переночувати 🙂
Одна з них – затишна “Плішка”, про яку я вже писав. Інша – автентична та маловідома хата на полонині “Секул”, віком понад сто років! Це одно-дводенний маршрут для туристів, що не бояться шукати стежку.
Минаємо шляк-баум і шпацеруємо головною дорогою попри річку «Панасівка». Через три кілометри бачимо розгалуження з металевим мостом. Ліворуч – пологий підйом на гору Кременець, праворуч – коротка дорога на полонину з колибою “Секул”.
Шляк-баум, що унеможливлює джипінг у цій частині гір. Дорога лише для своїх лісовозів. Інакше до колиби можна було б під’їхати машиноюДорога вздовж річки “Поносівка” (ліворуч) і гора Кременець попередуТут і далі в статті стрілками показуватиму всі неочевидні поворотиПерша мисливська будка і гора Кременець попередуОсь той самий міст. Ліворуч – пологий підйом на гору Кременець. Праворуч – коротка дорога на полонину “Секул” і стрімкий підйом на Кременець
Повертаємо ліворуч. На великій галявині бачимо добротні мисливські будки. Вони сухі та мають вікна-двері. При потребі, в них можна перечекати негоду чи, навіть, перебути ніч 1-2 людям.
Перехід річки “Панасівка” і “галявина мисливців” попередуКонцтабір “Карпати” або запрошую на room-tour мисливської будки 🙂Ого! Навіть шпоном оббита!Тут якраз достатньо місця для трьохВидно що дах підтікає, але вікна-двері цілі
Ще через два кілометри ми виходимо до урочища «Підріг». У ньому сходяться кілька доріг, є залишки сараю. Від Урочища до вершини г.Кременець всього 1200м шляху та 500м перепаду висоти. Ніби небагато, але тут закінчується нормальна дорога і починається карабкання оленячими стежками та буреломами.
Старе маркування маршруту на гору Кременець, який тут повертає праворуч вверх. Ходив ним у 2016 році, не раджу…Через сімсот метрів від маркування бачимо залишки сараю. Тут нам праворуч попри потічок
Колись вздовж потічка була дорога, але її забрала вода. Через двісті метрів продирання через прибережні кущі бачимо роздоріжжя. Потічок звертає ліворуч, а ми продовжуємо шлях старою лісовозною дорогою праворуч.
“Дорога” попри потічокВ цьому місці закінчується вода, йти стає трохи легшеЛісовозна дорога виходить на таку ось галявину. Наша вершина попередуОпа! Всі ведмеді мої 🙂
Лісовозна дорога закінчується біля розлогого Бука зі словом червоною фарбою на корі. Звідси до вершини залишається якихось 600 метрів. Але це буде карабкання напролом через бурелом, з розкарячуванням на всі чотири сторони. Розраховуйте витратити на цю ділянку годину часу та весь свій словниковий запас 🙂
Характерний Бук з червоним словом як дороговказПерепочиваючи на підйомі, насолоджувався краєвидами 🙂Вже майже на вершині
Скільки я всього почув про себе і цей маршрут … Але коли мої супутники, нарешті, побачили Вершину (ось її координати) то все простили та засяяли від щастя. Гора Кременець висока, має плоский верх і дуже позитивну ауру. А ще звідси відкриваються цілком нові ракурси на такі знайомі Бескиди.
Алекс і Люда підходять до вершини гори КременецьНа вершині гори Кременець (польська Krziemianiec), 1226м н.р.м.Автор статті залип на карпатські краєвиди
Наприклад, бачимо гору “Стара Щебела”. Це унікальне місце де в 1951 році висадився десант УПА! Американський літак доставив повстанців у Карпати. Під покровом ночі вони вистрибнули з парашутами на полонину та успішно розчинилися в нетрях Сколівських Бескидів.
З іншої сторони бачимо розлогі Росохацькі полонини. На їх вершечку стоїть найвисокогірніший храм України “Св. Іллі”, зареєстровано офіційни рекорд. Навпроти височіє гора Перекоп – ще одне малоходжене місце в Карпатах.
Для цього походу обов’язково потрібне підходяще взуття. Воно захищатиме ногу від каміння, змій (їх тут багато) та запобігатиме падінню свого власника на гострі сучки. Купуйте туристичне взуття лише в спеціалізованих магазинах, а то буде як на цьому фото…
Фірмові берци “Martenz” придбані в інтернеті 🙁Реанімую мертвий шкар за допомогою пластиру та супер-клею з похідної аптечкиПотім ще стягнув це все бахілами. Так він протримався аж до машини. Щоправда, внизу відклеївся вже другий шкар, але було недалеко
Бажано мати трекінгові палиці. Це дуже помічна річ на стрімких підйомах, спусках і при переході потічків. Шорти та «на короткий рукав» краще залишіть дома, інакше посічетеся до крові.
Ми ж фоткаємося, залишаємо читачам сувеніри і, поки не почалася гроза з блискавками 🙂 , починаємо спуск на схід.
Хто за чим, а я ходжу в гори поїсти 🙂І як тепер потрапити звідси додому? 🙂Залишив на вершині для своїх читачів дві наклейки RDZS. Взявши їх, покладіть щось взамін для наступних туристівСпуск з гори Кременець на схід
Доволі скоро опиняємося на старій вирубці звідки видно полонину “Секул” та навколишні гори. Звідси можна звернути на г.Присліп і, не втрачаючи висоти, межею природного парку вийти аж до колиби (чорний маршрут на карті).
Та “заліковані” пластиром шкари точно б не витримали чергового продирання буреломами. Тому ми просто скочуємося вниз до дороги (~2 години).
Спуск з гори КременецьНа схилах валялося багато таких от кістокНеймовірні краєвиди Сколівських Бескидів зі східної сторони гори Кременець
До речі, цим же маршрутом можна й підійматися. Він значно стрімкіший, ніж із західної сторони, зате тут менше бурелому. Орієнтир – потічок, який під час підйому має бути ліворуч.
Спуск старою лісовозною дорогою з гори КременецьТут доволі стрімко…Але ці завали значно лайтовіші, ніж на західній стороні, кудою ми піднімалисяЙдучи сюдою вверх не пропустіть цей неочевидний поворот. Потічок є ліворуч на фотоМи спустилися на головну дорогу вище по течії від моста. Дорога на пол.”Секул” йде через річку
Від дороги до колиби 1.5 кілометри добротного лісовозного багна. Та після буреломів і молодняку ми нею летимо, мов на крилах.
Лісовозна галявина з характерним каменем – дороговказомДоріг тут багато і до полонини Ви вийдете у будь-якому випадку. Але ось Вам найпряміший шляхРаніше я тут ходив наліво. Але зараз там місиво, тому раджу обійти верхомТут прямо…І два рази ліворуч
Туристичний притулок на картіТуристичний притулок на полонині “Секул”Хата велика, доглянута. Дах цілийЄдине що комин похилився, то ж будьте готові до “ґлаза режет” 🙂Поруч з хатою є джерело. Тут я забув свою палицю 🙁 Вона мандрує зі мною з 2006 року, цінна як пам’ять. Будучи там – принесіть, будь-ласка, її у Львів або в Музей Загиблих Літаків
Хата складається з двох частин. В першій є пічка та нари для спання, щілини задуті пінкою. Колись, у 2017 році, ми тут комфортно вшістьох ночували. В другій частині колиби, колишній стайні, МНК облаштували конференц-зал. Тут, а ще під-дахом, теж можна спати.
Вхідні дверіПотрапляємо неначе в діючий музей-скансен “Шевченкова хата”МНК молодці, в хаті справді чистоВид ліворуч від входуВид праворуч від входу. В куті бачимо дуже цікаву пічкуКолишня стайня, а зараз конференц-зала 🙂Вид з конференц-зали у жиле приміщення колибиПіддашшя колиби
Мало яка колиба в Карпатах доживає до 50-70 років. Зазвичай, вони або згорають, або зігнивають. Цій же не менше ста років! Про це свідчать, насамперед, балки, з яких вона збудована. З віком дерево характерно всохлося та стало як у музейних експонатів з Шевченківського гаю.
Так виглядає одна зі стін колибиТаким візерунок притаманний лише дуже старій деревиніКолись люди були нижчі, то ж робити високі двері не було потреби
Пічка вимурувана із рідкісної цегли з гербом Пиляви. Таку випалювали в кінці 19-го на початку 20-го ст. у місті Тенчинек біля Кракова. Власниками були самі графи Потоцькі. Ця цегла є ще одним підтвердженням віку колиби. Можливо це остання хата, що залишилася від покинутого села Гута.
Пічка в колибі на полонині “Секул” збудована зі старої та доволі рідкісної польської цегли. Дякую A. Wolkow за допомогу
От ми й вернулися до того місця, звідки почалися всі пригоди. Звідси до “Панасівки” 3км приємної прогулянки вздовж річки
Ми почали о 9-30 ранку. Обідали на вершині гори Кременець, о 17-00 були в колибі і о 18-30 біля машини. Довжина маршруту п’ятнадцять кілометрів, набір висоти 600 метрів. Ось відео з цікавими моментами походу.
Збережіть собі цю статтю, в Бескидах вона значно надійніша за блудливий GPS.
Ну і мандруючи тими краями не смітіть, а в хаті після себе – приберіть! Залишимо гори дикими, а колиби культурними!
Дякуємо всім за увагу та гарної Вам мандрівки маловідомими Бескидами!
Після виходу статті мені почали закидати що гора має називатися «Кжеменець», бо так написано на старих картах Фон-Міга. Хоча це лише польська версія українська назва «Кременець».
Коли Австрієць Фон-Міг складав свої карти, то назви незнайомих гір він записував зі слів місцевого населення
Біля гори Кременець було польське село Гута. А по польськи звуки “кр” говоряться як “кж”. От гора і стала «кЖеменець»
В Карпатах є ще кілька гір Кременець(ось лінк) біля українських сіл, і їх назва записана правильно без отого «кж», яке не властиве нашій мові
Ну і контрольний в голову: біля Львова існувало польське село Гутисько. І, о диво, поруч нього на карті бачимо топонім «Кживуля». Хоча всі місцеві говорять “Кривуля”, бо місце там криве. Тобто “кж” – це польська заміна українського “кр”
Ще раз: «Кжеменець» це польська назва української гори «Кременець» і саме так правильно. Ми ж не кажемо “Львув” чи “Львов” – тільки Львів. То і гору не потрібно називати іноземною мовою.
1 коментар
Після виходу статті мені почали закидати що гора має називатися «Кжеменець», бо так написано на старих картах Фон-Міга. Хоча це лише польська версія українська назва «Кременець».
Гора “Кременець” на старій австрійській карті
Ось покрокове пояснення чому саме Кременець:
“Кривуля” біля Львова
Ще раз: «Кжеменець» це польська назва української гори «Кременець» і саме так правильно. Ми ж не кажемо “Львув” чи “Львов” – тільки Львів. То і гору не потрібно називати іноземною мовою.