Сьома ранку. Гримуча суміш у складі Вані, Влада, Голема і Джимміка вирушила в сторону Карпат. Нашою основною задачею було гарно провести день. Додатковою – поєднати традиційний та індустріальний туризм. А саме, вилізти на одну з найвищих веж в Українських Карпатах! Нам вдалося все це і навіть більше: вернутися цілими додому. То ж читаємо далі. На краю світу! Все почалося на Вані день народження. Вдосталь налазившись по дахах і екскаваторах я сказав що більше не буду. Я хочу запустити музей тому, хлопці, звиняйте, але лазити з вами не зможу. На що почув відповідь справжніх Бро: «То давай ми тобі допоможемо з музеєм!». От так ми всі разом та з іншими помічниками і працювали над музеєм. Далі було відкриття та кілька вихідних безвилазно в мене. Робота над музеєм
Відкриття
Якогось з кухонних вечорів ми зрозуміли що музей готовий! Процес запущено тому можна знову лазити! То ж ми лишили Костю і Ле-і-Зоо на господарстві та й подалися на Топас. Це гора висотою 1540м коло Колочави, полонина Красна. На вершині гори розташована закинута вежа висотою аж 110м. В середньовіччі на таких вежах жили б чарівники. А зараз по них лазять всякі Експлорери. Про вежу ми довідалися зі звіту 2roofs який був викладений перед цим . За звіт йому велике дякую! Щоб урізноманітнити літній подвиг Віталіка ми вирішили зняти захід сонця із зимової вежі. Око Саурона на горі Топас
Від Львова до Колочави їхати 4 – 5 годин. Тож час у нас був і гримуча суміш почала детонувати, генеруючи ідеї куди заїхати. Наприклад на станції в Сколе навчити мене зривати кінцевик. Раптом колись пригодиться За що я віддячився навчальною їздою в Орявчик. Там можна глянути на купольне містечко яке аналогічне нашому музею. Далі ми заїхали у Воловець за Revo. Не встигли ми запаркуватися коло рукавички, як двоє циганчат почали придивлятися як би то собі поцупити у Джимміка по кінській силі. Прийшлося їм теж дати на Revo :). Навчальний полігон для ТХ
Мякенький пісочок якщо зірвешся
Ану давай злазь звідти!
А ні**я *уя 🙂
Куполи коло Орявчика