Зима, особлива пора, коли гори скидають з себе зелений камуфляж і демонструють нові, позбавлені зайвих деталей ландшафти. Знайомі місця постають в незвичному ракурсі, легкі літні дороги перетворюються на снігове місиво, зате затяжні спуски — у веселу розвагу.

Пропонуємо здійснити одноденну подорож зимовими Карпатами по хребту Бескид до гори Явірник. Масив Боржави, хребет Високий-Верх, витоки річок Стрий та Опір все це можна споглядати на цьому маршруті не покидаючи Львівську область.

На хребет Бескид

У Карпатах не так уже й багато місць, куди без вагань поведеш початківця з певністю, що йому там сподобається. Цей маршрут саме такий: не надто складний, але мальовничий, не надто довгий, але насичений. Хоч він і пролягає посеред гір, але, водночас, сюди легко дістатися електричкою чи на авто.

Досвідчених туристів він теж зацікавить нетиповими фото-ракурсами на сходжені Карпати. Влітку маршрут манить своєю доступністю, а взимку — можливістю перевірити себе і спорядження перед більш складними й тривалими походами.

Шлях починається від залізничної станції “Бескид” 900м н.р.м. і закінчується на станції “Лавочне”. Таке високе розташування точки старту є великою перевагою цього маршруту, бо не потрібно витрачати сили на виснажливий підйом.

Від вокзалу можна повернути ліворуч (якщо стояти обличчям до станції) і рухатися строго на захід (червона стрілка на карті). Дорога йде стрімко вгору і, менше ніж за кілометр, ми опиняємося на перевалі Бескид (975м н.р.м.). Під нами пролягає найдовший залізничний тунель України, а через перевал проходять високовольтні лінії електропередач. Вони надійний орієнтир у погану погоду.

Хоча такий шлях на перевал і найкоротший, але взимку він важкий. Тому, як альтернатива, є вдвічі довша, але значно пологіша дорога праворуч від станції Бескид до села Опорець (синя стрілка на карті). Через двісті метрів від станції, на роздоріжжі звертаємо ліворуч. Після невеликого підйому дорога ще раз завертає на південний-захід. Тепер ми шпацеруємо по відкритій місцевості та насолоджуємося гірськими краєвидами. Залізнична станція перетворилася на маленьку плямку внизу, а навколо проявляються перші вершини.

У нас під ногами двадцять сантиметрів пухкого снігу. Очікуємо, що на хребті його буде значно більше. Питання якісного спорядження в зимових походах особливо важливе. 3 мокрими ногами далеко не зайдеш і багато задоволення не отримаєш. Тому обов’язково слід мати надійні зимові черевики, водонепроникні штани й бахіли. Останніми часто нехтують початківці, але навіть дешеві бахіли допомагають значно довше зберегти ноги сухими.

Зимова лісова краса, на перший погляд така потужна й монументальна, насправді криє в собі вразливість і делікатність. Досить необережного руху – і вона руйнується, осипаючись на туриста мільйоном сніжинок. У той же час, ці снігові артефакти легко витримують штормовий вітер. Споглядання дивовиж природи додає нам особливого спокою та затишку.

Через неповний кілометр дорога плавно завертає праворуч і починається підйом лісом. Вранці організм ще повен сил і енергії, тож цей кусок пробігаємо на одному диханні. Виходимо на галявину і це вже буде майже перевал.

Є дві можливості піднятися на сам хребет Бескид: з галявини стежкою ліворуч, як каже карта, і лісовозним багном праворуч. Якщо вибрати другу дорогу (червона стрілка на карті), то ми траверсуємо добрячу частину хребта і виходимо на нього вже аж біля гори Явірник (1122м н.р.м.). Але навіщо пропускати цікаві місця? Та й поспішати нікуди, 15 кілометрів маршруту за день — не так уже й багато, навіть взимку. Тож ми вибираємо шлях наліво!

П’ятсот метрів від галявини – аж ось і він, перевал Бескид, про що свідчить напис на стовпі. Інша його назва – Воловецький перевал. Якщо на небі ні хмаринки, а повітря прозоре то панорама відкривається розкішна. Гір —скільки око бачить. Онде велична полонина Боржава. Як на долоні видно гору Темнатик, метеостанцію, г.Високий Верх і десь далеко краєчок Стою. В хороший бінокль можна навіть розгледіти стежку, що йде траверсом від сироварні до г. Високий Верх.

На гору Явірник

З перевалу розходяться чотири дороги. На південний схід веде шлях старим кордоном до гір Високий Тин і Магура. Якщо піти на південний захід, то попадемо на Закарпаття у село Скотарське. Третьою дорогою ми щойно прийшли, а четвертою, в напрямку гори Корна, зараз вирушимо!

Йдемо на північний захід до гори Явірник (1120м). Її, поки що, не видно. Зате з кожним кроком нам відкриваються все нові й нові неозорі гірські краєвиди. Засніжені вершини гір майже зливаються з сірим океаном неба. Химери замерзлих рослин переносять у царство Ельзи і Анни 🙂

Дорога аж до самого Явірника проходить відкритою місцевістю і промаркована білою та жовтою фарбами “14”. Дві години приємної прогулянки гірським хребтом по коліна в снігу приводятъ нас до найвищої вершини – гори Явірник Великий (1120м н.р.м.) що лежить на межі Львівської та Закарпатської областей. Ось її координати.

Надійним орієнтиром в умовах поганої видимості служить газопровід — метровий вал землі, який чітко виділяється на рівному плесі хребта. В такий сніг як зараз, це єдиний шлях де хоч якось можна пересуватися. Вітер, здуваючи з цього валу сніг, оголює дрібне каміння, по якому ми і йшли . До речі, весь маршрут можна проїхати на ski-tour лижах.

Якщо знизу вершина гори Явірник здавалася не надто високою, то тут, на її чубчику, враження протилежне. Стоїш наче над прірвою, а погляд губитъся у широченній панорамі.

Нарешті можна спокійно покайфувати та пообідати. Попереду ще спуск у с.Лавочне, і наступна можливість перепочити буде аж на вокзалі. А обід з таким пейзажем у місті рідкість.

До витоків річок Стрий та Опір

З вершини гори Явірник вниз сходять дві стежки: одна широка і протоптана — на Захід Закарпаття, а вузенька і непомітна — на північ. Рухатися потрібно саме нею.

Через сто метрів стрімкого спуску стежка повертає ліворуч. Далі йдемо три з половиною кілометри пологим схилом аж до наступного міні-перевалу між селами Лавочне і Верхнячка, що позначений хрестом. Це унікальне місце в Карпатах, де беруть початок аж дві великі річки: Стрий і Опір. Тут їх розділяє лише вузька смужка лісу. Далі ці річки багато кілометрів несуть свої води в протилежних напрямках, щоб аж у с.Верхнє Синьовидне злитися докупи.

Колись хрест виглядав інакше, але потім металеву табличку вкрали 🙁

Річка Опір витікає прямо з-під скелі при дорозі. На цьому місці споруджена криниця, можна перепочити, попити води.

Щоб дістатися до найвищих витоків річки Стрий, йдемо від хреста вгору. Перетинаємо просіку з лінією електропередач і підіймаємося майже на сам хребет гір Станеша і Бердо (~1км шляху). Потічок на очах міліє, аж поки, за декілька метрів від вершини хребта, не зникає зовсім, перероджуючись у болото. Витік річки Стрий позначений кількома великими каменями (ось координати).

Звідси можна продовжити маршрут мальовничим заказником Бердо аж до Верецького перевалу.

Спуск у село Лавочне

Спускаємось назад на перевал, до хреста. Праворуч звідси, на північний схід, іде широка кам’яниста дорога в с.Лавочне. Нашим орієнтиром слугує лінія електропередач, гул і потріскування якої чутно за пару сотень метрів. Вона повинна весь час бути по ліву руку. Через кілька кілометрів доходимо до розвилки з п’яти доріг. Обираємо ту, що йде перпендикулярною до ЛЕП прямо в ліс.

За якихось триста метрів, попри ще один хрест, виходимо до перших будівель Лавочного. Ну, а вже з села «великою дорогою», як кажуть місцеві, — пензлюємо пїть кілометрів до вокзалу.

Про село Лавочне окрема розмова. Воно складається з двох частин. Одна, всім відома сучасна, попри залізницю. Друга, та, що за горою — цікава традиційною бойківською архітектурою. В кожному дворі можна вгледіти як не дерев’яну хату то кам’яний льох.

На подвір’ї — дерев’яні сани без цвяхів, на ґанку —автентичні речі побутового вжитку. Нагадує Шевченківський гай у Львові. Але якщо в останньому — законсервовані музейні експонати, то у Лавочному все живе та діюче.

П’ять кілометрів по старовинному селу минають швидко і непомітно. Дорога виходить прямісінько до вокзалу, звідки електричкою вертаємося у Львів. Ось схожий трек маршруту.

А Вам сподобався маршрут? Якщо так, то поширюйте цю статтю друзям і разом йдіть у гори! А, також, підпишіться на наш Телеграм канал щоб дізнатися про більше цікавих місць в Карпатах. Наприклад: