Привіт всім! Сьогодні розкажу про заводську їдальню з кінозалом в глибині однієї промзони. Одразу передам привіт ресурсу То є Львів і попрошу більше не брати мої статті. А якщо вже і брати, то хоча б не здирати все, наче під копірку. Дякую за розуміння. 

Десь у глибині якоїсь промзони можна знайти цікавий завод. Великий і, на диво, досі робочий. Декілька місяців нудного блукання довколо заводу нічого не дали, тому довелось проводити розвідку боєм. Колись мені вже приходилося там бувати, але вриватись знову через купу сигналок не хотілось. Тому я лишився цієї ідеї та почав шукати щось інше.

Але от, в один чудовий вечір, я з Дімоном і Владом опинився знову в цій промзоні. Дивовижним було те, що весь час у нас під носом був дуже простий залаз, але чомусь ми його не бачили. Вдягнувши рукавиці та методом акробатики ми опинились всередині ДК (Дім Культури).

Першим нас зустрів невеликий, пустий, проте доволі затишний кінозал. Дістаємо фотік і починаємо фоткати!

Фоткав Діма, обробив я.

Далі по курсу у нас лежала їдальня. Поводити себе треба акуратно і тихо, оскільки всередині може хтось сидіти. Виходимо через двері, які нереально голосно скрипіли та потрапляємо в коридорчик. Виглядає він дуже красиво, відчувається ось ця атмосфера заводів, які ми бачили лише в старих фільмах або на фотках. Тут ж все по реальному, не передати словами 🙂

Не повірите, але в люстрах і досі є лампочки. Їх ніхто нікуди не забрав 🙂 Це – звичайний коридор, а таке відчуття наче музей совка. Через це і люблю естетику заводів.

Двері, що були ліворуч, вивели нас, скоріше за все, в основний зал, де люди приймали їжу. На стіні зберігся дуже красивий живопис, виглядає нереально поруч з руїною, але трішки пустовато…

Далі ми виходимо на кухню. Тут залишилось мало чого цікавого.

Також поруч був коридор з холодильниками, багато кабінетів, ще одним виходом назовні, ліфтом і сходовою кліткою на дах та до чопів вниз 🙂

Далі, обходячи приміщення, ми знайшли ще більш красивий живопис. Це – реальна фарба, не плакат і не наклейка. Без сумнівів, виглядає масштабно і красиво. Живопис ще досі в хорошому стані, це рідкість на закинутих об’єктах.

Далі був другий поверх. Наверху знайшов такий ось пульт керування кінотеатром. До речі, дивно те, що на другому поверсі є мініатюрна безехова кімната 🙂 Напевно для диктора з мікрофоном.

Далі вже звичним способом ми акуратно покинули будівлю і пішли гуляти по промзоні, досліджуючи нові об’єкти. Про це буде вже інша історія. А, поки що, дякую за увагу і до нових зустрічей 🙂

Цікаво читати про заброшки Львова і України ? Тоді підписуйся на наш телеграм-канал. Там на тебе чекають різні цікавинки, наприклад: