У лісі коло Миколаєва збереглася справжня криївка. Вона дійшла до нас незмінною ще з повстанських часів. Місцеві краєзнавці стверджують що в ній діяла друкарня УПА і госпіталь.

Криївка витесана глибоко під землею в скельному масиві. Зараз вхід через вертикальний отвір тільки з альпспорядженням. Але є і засипані «нормальні» входи. Всередині криївки п’ять кімнат та коридори, стояти можна на повний зріст. В кімнатах ми бачили залишки речей тієї епохи. І хоча дерево струхлявіло а метал погнив, проте стіни та ніші цілі, наче щойно були витесані. Також в кімнатах присутні вентиляційні отвори та заглиблення для збору води.

Складний доступ та глухе розташування вберегли криївку від спаплюження. А суцільний камінь від руйнування. Зазвичай криївки будувалися в землі. Тому з часом вони зігнили і до наших днів мало що дійшло. А ця є витесана в суцільній скелі. То ж нам повезло спостерігати справжній символ тієї епохи, ще й зовсім недалеко від Львова.

Знайти криївку було не просто. Навколо складна місцевість зі значними перепадами висот та одноманітні дерева. Якби по нас ще й звідкись стріляли, то ми б давно вже відрапортували в Москву що повстанців тут немає 🙂 Хоча насправді заховався цілий підземний бункер. П’ять кімнат, коридори, вентиляційні отвори, колодязь для питтєвої води і, звісно що, кілька виходів назовні. На підлозі є залишки дерев’яних бочок, шухляд, батарея від радіостанції, інструмент яким довбали цю криївку. Сміття та надписи на стінах відсутні.

Доктор історичних наук Микола Бандрівський вважає що «У практиці УПА не було традиції вирубувати у скелях під землею криївки. Викопувати – то, так. А працювати багато місяців цілій бригаді з кайлами, зубилами і ще десь позбуватися (десятки тон !) вирубаної породи – то справа рук інших. Скоріш за все тих, що кілька століть тому, як відійшли. Сліди їхніх зубил збереглися в багатьох місцях в Карпатах (наприклад, тунелеподібні печери в Шешорах біля Космача, де нижній ярус печер знаходиться так глибоко, що схований, на сьогодні, водою; чи тунелеподібні печери в пісковику в Сукілі неподалік Болехова та ін.), а також є такі штучно викуті “приміщення”і по берегам Дністра. І частина з них необов”язково мусіла бути схимницькими келіями (та й, у даному випадку, це навряд чи можливо). Моя думка: цей об”єкт, який щойно обстежив п.Андрій – це повторне (в середині ХХ ст.) використання, викутих раніше, підземних приміщень, які слугували для мілітарних або господарських цілей у попередні періоди»

Ця криївка заслуговує стати відомою! Вона – наочний приклад як тоді боролися з окупантом! В Україні, насправді, збереглося не так вже і багато автентичних криївок тих часів. Більшість які ми бачимо це реконструкція. А криївка коло Миколаєва унікальна, бо вона така ж як і була тоді.

Ось відео як там є всередині

Місцеві краєзнавці та активісти Когут Гнатів, Тарас Білошицький та Андрій Синишин планують промаркувати вело-маршрут до неї, облагородити і спростити вхід. А також закрити його решіткою щоб хтось випадково не впав. Все своїми силами. Найбільша проблема з якою вони стикаються це байдужість. «Нікому то не треба..» як співав колись Кузьма Скрябін. Хоч це і унікальна знахідка якою всі ми повинні пишатися, але за чотири роки скільки про неї відомо ніяких зрушень не відбулося. Держава досі не спорядила фахової археологічної експедиції аби це все дослідити. Не кажучи вже про обгородження та проведення електрики та організацію охорони. Вся надія на патріотів – волонтерів. Якщо ви один з них то долучайтеся!

Ну і крім цієї, поруч є ще мінімум три криївки менших розмірів. Очевидно що цей ліс повністю контролювали повстанці. В ті часи НКВД боялися навіть проїжджати повз цей ліс ? Не те що заходити всередину.

Сподобалося? Тоді підписуйтеся на наш Телеграм канал щоб не пропустити нічого цікавого! Наприклад: