У лісі коло Миколаєва збереглася справжня криївка. Вона дійшла до нас незмінною ще з повстанських часів. Місцеві краєзнавці стверджують що в ній діяла друкарня УПА і госпіталь.
Ми в рукотворному підземеллі. Над нами поза десять метрів грунту та густі лісові хащі
Криївка витесана глибоко під землею в скельному масиві. Зараз вхід через вертикальний отвір тільки з альпспорядженням. Але є і засипані «нормальні» входи. Всередині криївки п’ять кімнат та коридори, стояти можна на повний зріст. В кімнатах ми бачили залишки речей тієї епохи. І хоча дерево струхлявіло а метал погнив, проте стіни та ніші цілі, наче щойно були витесані. Також в кімнатах присутні вентиляційні отвори та заглиблення для збору води.
Слуховий отвір для обміну повідомленнями з поверхнеюСлава Україні і тим хто це збудував!Один з артефактів в криївці
Складний доступ та глухе розташування вберегли криївку від спаплюження. А суцільний камінь від руйнування. Зазвичай криївки будувалися в землі. Тому з часом вони зігнили і до наших днів мало що дійшло. А ця є витесана в суцільній скелі. То ж нам повезло спостерігати справжній символ тієї епохи, ще й зовсім недалеко від Львова.
Вид з входу у середину криївкиА це власне і сам вхід на поверхніПриблизно 15 метрів вертикального спуску. Щоб ворог не пробравсяПравда наявність стінок психологічно полегшує спуск новачкамІ трішки підйом
Знайти криївку було не просто. Навколо складна місцевість зі значними перепадами висот та одноманітні дерева. Якби по нас ще й звідкись стріляли, то ми б давно вже відрапортували в Москву що повстанців тут немає 🙂 Хоча насправді заховався цілий підземний бункер. П’ять кімнат, коридори, вентиляційні отвори, колодязь для питтєвої води і, звісно що, кілька виходів назовні. На підлозі є залишки дерев’яних бочок, шухляд, батарея від радіостанції, інструмент яким довбали цю криївку. Сміття та надписи на стінах відсутні.
Ми спустилися в Криївку через цей от вертикальний колодязь. Видно грунт який сюди намилоОдна з кімнат всередині криївки. Сліди зубила на стінахБатарея від радіостанціїЗвідси поступала водаТут вона збираласяІнструмент яким колись напевно робили цю криївкуНапів-зігнивша шухлядаНу і як же без нихВ сумі було десь під 20 штукПідковонісНічниця
Доктор історичних наук Микола Бандрівський вважає що «У практиці УПА не було традиції вирубувати у скелях під землею криївки. Викопувати – то, так. А працювати багато місяців цілій бригаді з кайлами, зубилами і ще десь позбуватися (десятки тон !) вирубаної породи – то справа рук інших. Скоріш за все тих, що кілька століть тому, як відійшли. Сліди їхніх зубил збереглися в багатьох місцях в Карпатах (наприклад, тунелеподібні печери в Шешорах біля Космача, де нижній ярус печер знаходиться так глибоко, що схований, на сьогодні, водою; чи тунелеподібні печери в пісковику в Сукілі неподалік Болехова та ін.), а також є такі штучно викуті “приміщення”і по берегам Дністра. І частина з них необов”язково мусіла бути схимницькими келіями (та й, у даному випадку, це навряд чи можливо). Моя думка: цей об”єкт, який щойно обстежив п.Андрій – це повторне (в середині ХХ ст.) використання, викутих раніше, підземних приміщень, які слугували для мілітарних або господарських цілей у попередні періоди»
Вдалині видно засипаний горизонтальний вхід. Ліворуч і праворуч є кімнатиВентиляційні отвори в стеліЗараз в них живуть найрозумніші з кажанівПлівка і гальванічний елементЦіла батарея від радіостанціїА тут в стіні були дерев’яні балкиЗалишки цвяхів на стіні. Напевно оббивали деревом щоб тепліше було тут жити«Тройной одеколон»?Слухові отвори. Якщо приближався ворог то зверху подавався сигнал і всі замовкалиСтарий посудЗігнивші ножиці. Схожі на медичні
Ця криївка заслуговує стати відомою! Вона – наочний приклад як тоді боролися з окупантом! В Україні, насправді, збереглося не так вже і багато автентичних криївок тих часів. Більшість які ми бачимо це реконструкція. А криївка коло Миколаєва унікальна, бо вона така ж як і була тоді.
Місцеві краєзнавці та активісти Когут Гнатів, Тарас Білошицький та Андрій Синишин планують промаркувати вело-маршрут до неї, облагородити і спростити вхід. А також закрити його решіткою щоб хтось випадково не впав. Все своїми силами. Найбільша проблема з якою вони стикаються це байдужість. «Нікому то не треба..» як співав колись Кузьма Скрябін. Хоч це і унікальна знахідка якою всі ми повинні пишатися, але за чотири роки скільки про неї відомо ніяких зрушень не відбулося. Держава досі не спорядила фахової археологічної експедиції аби це все дослідити. Не кажучи вже про обгородження та проведення електрики та організацію охорони. Вся надія на патріотів – волонтерів. Якщо ви один з них то долучайтеся!
Коло входу в ще одну криївкуВхід в меншу криївку де колись була швейна майстерня. По суті навпроти друкарніКриївка низька. Але щоб вирівнятися тут були ніші в стелі«Гей гу, гей га. Таке то в нас життя. Налобники готові, прощай чиста хімза»Це Андрій, краєзнавець що нам показав цю криївку
Ну і крім цієї, поруч є ще мінімум три криївки менших розмірів. Очевидно що цей ліс повністю контролювали повстанці. В ті часи НКВД боялися навіть проїжджати повз цей ліс ? Не те що заходити всередину.
Зустріли в лісі НКВС-івця. Вирішили підкинути до ГолоскоЛистівка УПА. 1950 рік. Можливо вона була надрукована тут