Можете виїжджати за кордон і шукаєте цікаві місця для відпочинку? Тоді Вам у місто Турда, Румунія. Це всього 250км від України, а дорога пролягає мальовничими перевалами Трансильванії. В Труді знаходяться величезні та неймовірно-красиві соляні копальні.
Туристичний вхід у соляні копальніЦе острів посередині соляного озера. Самому не віриться що цю красу я бачив насправді
Крім них, в м.Турда ще є багато закинутих будівель, військових об’єктів та залишки гарнізону часів римської імперії. Тож, помандрували!
Подорож підземеллями Румунії!
Конкретно я розпочав цю мандрівку з Буковеля. Раз вже тут, в Карпатах, то чого б не відвідати Турду?! Неспішною дорогою через Яблуницький перевал милуюся чудовими краєвидами на Петрос і Говерлу. Потім минаю Рахів, Ділове і кілометрів з двадцять петляю вздовж державного кордону, шугаючи випадкових ухилянтів.
Затишна брукована вулиця в Солотвино раптово обривається шляк-баумом. Біля нього стоїть людина в формі і з автоматом. Це і є державний кордон!
Далі по дерев’яному мості переїжджаю на Румунську сторону! Уявіть собі: сполучення між двома європейськими країнами йде по дерев’яному мосту! Максимальне навантаження до 3.5 тонни, лише для легкових автомобілів.
Деревяний міст між Румунією і Україною
Румунія мене почала вражати ще з кордону. Пропустили мене менше ніж за хвилину. Причому найдовше часу зайняло записати номер моєї машини на листочку! В наших прикордонників хоча б комп’ютери були! І взагалі, наступні 150км шляху я постійно дивився в GPS щоб пересвідчитися чи я справді в Румунії. Краєвид з вікна, довколишні села, фіри з кіньми і дороги нічим не відрізнялися від українських десь там в Путильському районі Карпат.
Тому, їдучи в Румунію, не розраховуйте перетнувши кордон опинитися в шику і гламурі. Навіть у великих містах все плюс мінус так як і в нас, а деколи й гірше. Тому що Румунія – це насамперед колорит і самобутність. Це історичні пам’ятки та чудові краєвиди.
Звичайна Ромунія мало чим відрізняється від України. навіть цигани ті самі
Дехто скаже шо пиляти 500км від Львова це капець як багато і тяжко. Але я дорогу сприймаю як відпочинок. Їдеш чудовими горами, минаєш стрімкі перевали, дивишся на нову країну і час минає легко.
Автобан в Румунії
Турда це маленьке та симпатичне містечко з дуже довгою історією. Спочатку тут стояв великий римський табір. Потім розміщувався уряд Трансильванії. Тут є на що подивитися і поза соляними копальнями. Я Вам зараз це доведу. Але Саліна справді вартує того щоб лише заради неї сюди їхати…..
Центр м.ТурдаТипове румунське містечко Турда. Копальні он за тим горбом
Чому копальні а не шахти? Тому що видобуток вівся зверху вниз. Тут немає глибоких стволів та заплутаних ходів як наприклад у Велічці чи Стебнику. Зате є величезні підземні кімнати – виробітки. Ці виробітки настільки великі, що всередину вмістилося колесо огляду, дитячий майданчик, тенісні і більярдні столи та інше. Усе це так майстерно підсвічено, що навіть на телефон фотки виходять офігенні!
Ми зараз під землею в соляних копальнях ТурдаНайглибший більярд в світі можливий лише тут!
Попри всю цивілізацію атмосфера тут справжня, соляна шахта! Повітря стерильне, тишина та повна відсутність запахів! Сіль тут добували ще римляни. А зараз всередині облаштували туристичний рай. Соляні копальні вражають як своїми розмірами, так і красою. Всередині є парк розваг і навіть соляне озера по якому можна кататися на човні.
Вхід в копальню з поверхні, 1857 рік.Поступово копальня заглиблювалася і зараз тут є ліфт на дноТак виглядають справжні соляні стіни
Висота стелі коло 100 метрів, довжина – кілька сотень. Мене вразило як така величезна пустота під землею може триматися і не обвалюватися. А все це завдяки спеціальній трапецієдальній формі.
Старий вхід в копальні. Ним транспортували сіль до ТурдиЯ рання пташка: зранку лажу, ввечері відпочиваю. Більшість людей навпаки. Перевага очевидна – тут зранку ще пустоДерев’яні підпідки стінок шахти. Все по справжньому!Людський ходок вниз
Видобуток солі припинили аж в 1930-х роках через нерентабельність. Під час війни тут ховалися від бомбардувань, а потім зберігали сири. Зараз сюди водять туристів.
Вид з дерев’яних сходів. Трапеціїдальна форма мала перевагу над круглою. Вона дозволяла робити рудник в довжину, тобто добувати більше солі
«Цигани» циганами, але нам потрібно з них брати приклад. Вони свою копальню зберегли через десятиліття, а ми умудрилися зовсім недавно прокохати шахти в Солотвино. Тепер їздимо в Румунію дивитися на сіль під землею.
Є ще остання діюча соляна шахта в м. Стебнику. Дуже б не хотілося щоб він повторив долю Солотвино і Калуша.
Соляне озеро на дні копальні в ТурдіЦе ж озеро, вид зблизька!Електричний стовп тут залишили для оцінки масштабу озераОстрівець на озері виглядає як у фантастичному фільміЦе кругла дзвоноподібна копальня. Одна з найстаріших. Через ці отвори є вихід на поверхнюВід мене туди нагору десь 100м висотиДігерський аварійний вихід на поверхнюМісток з копальні соляного озера в трапеціїдальну копальню. Вони раніше були ізольованими і об’єднали їх лише недавно.
Багато писати про ці копальні немає сенсу. Їх треба бачити на власні очі! Місце реально тру, ще й легкодоступне як для грудних дітей так і для сіньйорів на візочках. Вхід в районі 200 грн. Найближчий аналог це Велічка, але в Польщі і всеж це класична соляна шахта. Тож аж настільки масштабних кімнат там немає в принципі. У Велічці не покатаєшся на човні по підземному озері.
Такими вагонетками колись вивозили сіль на поверхнюКоні крутили цей механізм і він піднімав сіль нагору. Схожих механізмів збереглося дуже малоКілометровий тунель що називається “старий вхід”. Він полегшував транспортування солі на цілих 5 км шляху поверхнеюПозначки скільки ще залишилося йтиF J означає Franc Josef, імя однієї з копаленьВласне старий вхід з поверхні
В копальнях є ще дві автентичні виробітки закриті для туристів. От туди б залізти!
Вхід в стару закинуту копальнюЗубами такий не перегризеш…
Крім Саліни, в Турді є ще багато цікавого в стилі RDZS. Це великий індустріальний район: половина з нього закинута. За тих пів дня, що лишилося, я встиг зробити розвідку боєм і намітити потенційні точки для наступної вилазки. Нижче в статті буде список!
Вид на індустріальну Турду
Крім часу, іншим стримуючим фактором для полазок були цигани. Я розумів, що вони тут живуть і це звичайні румунські громадяни. Але, все рівно, коли я бачив групу смаглявих замурзаних людей в різнокольоровому вбранні то, підсвідомо, групувався та готувався що будуть зараз або просити, або бити, або красти. Це все мої упередження бо за весь час ніхто і слова не сказав. Тим не менше, на всіх цих “помойках” мені бракувало чорного пояса по Карате.
Щоб добратися до тієї недобудови треба пройти ось ці циганські поселенняНавпроти є склад ізоляторів, бери нехочу. Але як їх в Україну через митницю провести?
Заброшка коло ТЕЦ
До мене тут не було жодних лазаючих чи любителів графіті. Взагалі складається враження щот місцевих URBEX не цікавить як такий. То ж я вирішив вилізти на дах щоб звідти полюбуватися на місцеві промислові пейзажі.
Недобудова коло ТЕЦ і річкиПокрівлю завбачливо зняли щоб влітку на даху не душно було пити Рево 🙂Вид з дахуОсь і вершина даху. Моя машина там внизу для масштабуВид на ТЕЦ куди я не потрапив, але екскурсії туди водятьМіська ТЕЦБалки на даху бетонні. Були б дерев’яні то вже давно б знили і впалиПа-па, полізли далі досліджувати. Хто тут буде – робіть селфі, викладайте!
Причому він хоч і закинутий та в центрі міста, але чистий що, навіть, презервативів на підлозі не було. Не кажучи вже про інше сміття.
На перший погляд будівля як будівляПридивляємося ближче: щось тут не так!А ззаду взагалі капецьНу що, класична недобудоваДивно що вікна цілі і чистоЯ зауважив, що не на всіх вікнах збереглися заводські наклейкиЯк рідна!Оркестрова ямаЦентр міста ТурдаНа даху заброшкиРекомендую для фотосесій. Гарне чисте місце
І як я здогадався що тут неподалік є воєнщина? 😉Двигуна, на жаль, немаПоруч з літаком є така от куля, напевно що радарПарк натівських машинЯкщо уважно придивитися то видно що паркан шаталиПравда це закинута частинаОсь що за воротами: пустка!Стратегічна хата лісника!Троха далі є діюча частина з гелікоптерами МИ-8Охоронець розповідав, що тут час від часу це все літає і тоді зівак збирається багатоФоткати можна тільки на телефон! 😉 Ніяких плівкових апаратівВ Румунів на озброєнні ще радянські Т-54, дуже старіРЛС дециметрового діапазону. Короче того добра тут вистачає. Було б бажання фоткати і лазити.
Поруч із заводом з трубами є його старі адмінбудівліНапевно тут колись жив власник заводуГарний історичний будинок. У Львові такому б пропасти не дали
Всередині можливо потрапити з іншого боку 😉
Закинута міськрада в центрі Турди
Ось цей двохповерховий будинок мені нагадав закинутий поштамт у БудапештіВхід у будинок. Видно що двері давно ніхто не відчиняв, пошту теж не забирають. У вас є можливість побувати там першими!
Ззовні цілком пристойно виглядаєАле всередині краще заходити тільки в повному хімзахистіТам де тепер ріки калу, колись текла водаСанвузол-1 поверхРусская глубінка?Точно! “Двоє із ларьца” згадалосяВихід назовніВсе, йду до машини. В Полтві і то чистіше!
Вже вертаючись в Україну я заскочив на одну із закинутих попри трасу ферм. Видно у них щось пішло не так із інтеграцією в Євросоюз, то ж ці всі ферми стали нікому не потрібними.
Фасад. АдмінбудівляГоловний вхід до будівліСпочатку я був обережний – адже всюди камери. А потім помітив, що дроту ж то нема! Камери-дурилки
Бачите дроти на землі? А ще кажуть що цигани все крадуть. На Львівщині вони би тут просто так не лежали.
Спочатку йдемо оглядати ангариДалі були “мальовничі руїни” закинутих ангарівРізнокольоровий дах щоб робітникам веселіше гайки крутилосяЗнову ж таки: безхозний метал, ще й нержавійка!Йдемо в сторону адмінбудівліВсередині адмінкиЧимось нагадало пресозаготівельний цех на Львівському заводі ЛАЗВид під скломГарне місце для селфіПід дахом є купа місця щоб знімати файні індастріал кліпиНу і тут лишив свій знак. Реально на цьому місці я перший. Жодного бичка на землі навіть не булоЗбереглися шафки робочихСудячи з усього тут був механічний цех і ремонтували техніку бо тут є “ями”Лізу назад в сіру буденність автоподорожей
Назад я вертався через Дяково. Прямо коло кордону стоять такі от дві красуні. Антен на них немає, як і охорони. Значить лізти має бути нескладно.
Недіючі вишки біля кордону з Україною
А що по залазах?
Розвідка показала, що ніхто тут ще нічого не шатав. Все залочено як попало, по львівським міркам взагалі відкрито навстіж. Охорона час від часу є, але мене ніхто не рухав. Я, навіть, заїхав до прохідної військового аеропорту і мило розмовляв з охоронцем.
Вони ще тонше не могли трубу врізати?:)За трьома замками! 🙂Ну а це взагалі меганадійно!
Сподіваємося на швидку перемогу коли всі зможуть їздити за кордон скільки і куди захочуть. так щоб жодного цілого замка там не залишилося 🙂
