Всередині підземного заводу Гітлера
Всередині підземного заводу Гітлера

За 20 км на схід від Берліну знаходився чотирьохповерховий завод Гітлера, що виробляв хімічної зброю. В разі його аварії чи бомбардування могла б постраждати столиця Третього Рейху. Тому підприємство сховали під землею, а на поверхні збудували величезні вежі з водою – щоб все затоплювати!

Одна з гігантських вентиляційних веж підземного заводу має висотою як дерева
Одна з гігантських водонапірних веж підземного заводу
Спуск з вежі під землю
Глибокий спуск з вежі під землю

Далі ще цікавіше. Після закінчення війни підземний завод опинився в Союзі. Там, на глибині чотирьох поверхів, сховали головний командний пункт країн Варшавського договору (це такий радянський аналог НАТО). Він розташовувався лише за 20 км від кордону: жирна ціль, якщо знати куди бити.

Глибоко під землею в секретному командному пункті біля Берліну
Глибоко під землею в секретному командному пункті біля Берліну. Більше фото тут
Велетенські двері в підземному бункері
Може хтось знає чому всі двері тут аж такі великі?

Але попри таку близькість, НАТО так і не довідалося, для чого, насправді, служив об’єкт в/ч 96579 «Араблет». Вони, як і більшість радянських солдат що проходили там службу, щиро вірили у звичайні склади зі зброєю. Шокуюча правда відкрилася аж у 1994 році, після відступу окупантів додому.

Схема підземного заводу з інтернету
Схема підземного заводу з інтернету
Йдемо досліджувати закинутий підземний завод Гітлера
Давайте разом пройдемося цим підземним заводом і гялнемо що там!

Вступ

На початку 50-х років Америка та Європа створили військовий союз НАТО. Щоб йому протистояти Радянський Союз об’єднує країни-сателіти (Чехословачина, Югославія, Німеччина та інші) у військовий шлако-блок. У випадку війни вони разом повинні були б дати відсіч НАТО.

Величезні ємності для води на глибині -3 поверху і людина для масштабу
Величезні ємності для води на глибині -3 поверху і людина для масштабу. Фото звідси

Щоб керувати цією армадою потрібен був надійний командний центр. Москва чи навіть Київ не дуже підходили – були задалеко від очікуваного театру бойових дій.  Ідею сховку вони запозичили у Романа Шухевича. Він багато років успішно переховувався від НКВС не десь по печерах чи глухих карпатських лісах, а на околиці Львова прямо в них під носом.

Йдемо досліджувати підземний завод - командний пункт
Йдемо досліджувати підземний завод – командний пункт

Мова піде про Falkenhagen під Берліном або центральний командний пункт країн варшавського договору. Бункер був настільки секретним що, перебуваючи всього за кілька десятків кілометрів від кордону НАТО, так ніколи й не був розкритий. Буржуї думали що це просто авто-склади і у випадку війни збиралися атакувати їх в останню чергу. Та й більшість людей, що там служило, теж толком не знали його справжнього призначення.

Всередині одного з радянських бункерів на території Німеччини. Більше фото тут
Всередині одного з радянських бункерів на території Німеччини. Більше фото тут

Недовге гугління видає історію бункера. Його збудував Гітлер як підземний завод хімічної зброї хлору та зарину. Також тут робилося дуже токсичне ракетне паливо хлортрифторид яке розїдає навіть скло.

Один з виробничих цехів заводу
Один з виробничих цехів хімічного заводу

Після загарбання половини Європи совєти втіхаря переобладнали бункер під свої цілі. Вони спеціально не ставили ні трьох рядів охорони, ні електричної загорожі. Ззовні все максимально було схоже на звичайні військові склади. То ж НАТО вважало, що командний пункт знаходитися десь серед 23 інших, більш захищених спец-об’єктів, якими так багата Східна Німеччина.

Підземні Бункери коло Берліну
Підземні Бункери коло Берліну

З розпадом Союзу і відступом військ зі Східної Німеччини усі прозріли. Спочатку – бо профукали таку загрозу. А потім – бо за давнім російським звичаєм, відступаюча армія забрала з собою все, до чого змогла дотягнутися. І хоч зараз там лише тисячі гермодверей та сотні кімнат  – масштаби вражають і досі!

Підземний завод зараз пустий і стоїть закритий
Підземний завод зараз пустий і стоїть закритий

День перший: робимо вхід

Бетонка підійшла до старого червоного шляк-баума. За ним виявилися нові ворота з блискучого профнастилу. Це стало несподіванкою, адже все мало бути закинуте та зруйноване!

КПП, фото звідси
КПП, фото звідси

На КПП висіла поштова скринька і кнопка дзвінка. Таблички на німецькій погрожували, шо сюди не можна бо це страйкобольний клуб. Всередині будки нікого не було щоб спитатися дозволу. Зато одна половинка воріт була заманливо привідкрита….

Прохід проїзд заборонено закрито
Прохід проїзд заборонено закрито

Де точно вхід в бункер ніхто з нас не знав, то ж ми поїхали прямо. Доволі швидко на головному пляцу побачили групу осіб у камуфляжі і з гвинтівками. Невже це російські солдати-дизертири що не захотіли повертатися “дамой”? Далі ми почули Рамштайн: німці-страйкболісти смажили ковбаски.

Ми гордо розвернулися у них під носом і поїхали іншою дорогою. Через корчі та на повному приводі впевнено виїжджаємо на гору, тобто на сам дах бункера. Обабіч Джимміка височать дві гігантські вежі: вентиляція і пожежний залив.

Одна з гігантських водонапірних веж підземного заводу
Одна з гігантських вентиляційних веж підземного заводу
Водонапірна вежа яка в разі аварії мала все це затоплювати
Водонапірна вежа яка в разі аварії мала все це затоплювати

Пробуємо шукати вхід. Як і слід було очікувати, вентшахти та все що веде вниз замуровано. Ми знайшли драбину з кабельних стелажів і скотчу. Німецька якість, нічого не скажеш 🙂

Хтось тут лишив драбину
Хтось тут лишив драбину
Пробуємо заглянути що там всередині
Пробуємо заглянути що там всередині
Вентиляція бункера. Але людина не пролізе
Вентиляція бункера. Але людина не пролізе

А може є вхід у бункер з казарм? Бо хоч вони й радянські а бункер гітлерівський – але ж не могли генерали ходити на роботу по дворі! Чоботи могли замастити, наприклад, чи дозу опромінення отримати. З іншого боку: якщо це колись був підземний завод, а вентшахти як атомні гриби – то і вхід мусів бути гігантський, щоб поїздом заїжджати.

Радянські казарми в/ч 96579
Радянські казарми в/ч 96579
Хто тут служив - відгукніться!
Хто тут служив – відгукніться!
Всередину страйкболісти понаставляли сіток, щоб не лазили
Всередину страйкболісти понаставляли сіток, щоб не лазили
Але хіба це нас колись зупиняло?
Але хіба це нас колись зупиняло?

Блукати пустими казармами було не цікаво. Тішив я себе думкою, що покажу ці фотки тим хто тут служив. Єдине що вразило це акуратно зняті і поскладані в одній кімнаті вікна. На наших об’єктах їх просто вибивають сторожі від пяної нудьги.

Німці зняли і акуратно поскладали вікна
Німці зняли і акуратно поскладали вікна
Одразу видно що тут розруха і давно вітер гуляє
Одразу видно що тут розруха і давно вітер гуляє

Коли ми вже майже йшли вже на вихід, то побачили вхід під землю. І там була не нова цегляна кладка, а справжні металеві двері! Ми нутром відчували що ціль вже близько. Що от от потрапимо всередину…

Сходи вниз кудись під землю
Сходи вниз кудись під землю
Двері за якими вхід в підземний бункер
Двері за якими вхід в підземний бункер

Одна казарма стояла пердпердикулярно попереднім двом і мала дуже нетипову круглу герму, як торпедний відсік в підводному човні. Поруч і був схований головний вхід у бункер.

Ліворуч зелений водолазний люк. Праворуч - вже стінка бункера
Ліворуч зелений водолазний люк. Праворуч – вже стінка бункера
Хімічне виробництво це противна штука. Тому і люки тут герметичні
Хімічне виробництво це противна штука. Тому і люки тут герметичні
Головний вхід у підземний бункер
Головний вхід у підземний бункер

Вхід у бункер мав широку підїзну дорогу для ЗІЛ-а та залишки рельс. Це був навіть не вхід, а цілий ангар з КПП і гермодверима. З одного боку ангар виходив надвір, а з іншого впирався в бетонну стінку.

Головний в'їзд у бункер
Головний в’їзд у бункер
А це ті самі металеві двері що ми бачили з казарми
А це ті самі металеві двері, що ми бачили з казарми

Більші двері мали розмір десь 3х4 метри, для транспорту. Менші двері це була масивна потрійна герма жовтого кольору для пішоходів. Також всередині ангару були ще будки для охорони і прохід в казарму. Саме ті двері, що ми недавно бачили з іншої сторони.

Ліворуч пішохідні двері. Праворуч - вантажний в'їзд
Ліворуч пішохідні двері. Праворуч – вантажний в’їзд

Жовту герму хтось спеціально поламав. Ключем її не відкрити, домкратом не підняти. Ворота, натомість, могли б бути більш перспективною ціллю для проникнення, якби не бетонні плити, що їх притискали. Німці і тут постаралися. Вони не лише заварили ворота вздовж лінії відкриття, а ще й притиснули їх бетонними плитами щоб точно не відкрили.

Намертво-закриті пішохідні двері
Намертво-закриті пішохідні двері
В щілину вантажних дверей видно продовження бункера вглиб під землю
В щілину вантажних дверей видно продовження бункера вглиб під землю

Якщо з завісами і зварним швом ще якось можна боротися, то бетонні плити були важкою перешкодою навіть для нас трьох. І тут ми згадали про наше авто, яке залишили коло гігантських вентшахт.

Перевіряємо зварний шов на міцність
Перевіряємо зварний шов на міцність

По дорозі до Джимміка ми заскочили в цех з круглою водолазною гермою. Там колись виготовляли отруйні гази Зарин та Хлор. З цеху в сторону бункера йшло безліч кабелів і труб.

Вхід в ще один бункер
Вхід в ще один бункер
Прямо казарми, авниз - найцікавіше
Прямо казарми, а внизу все найцікавіше
Я щось думав що німці вже свастикою "перехворіли"
Я думав що німці вже свастикою “перехворіли”
В кінці вже хтось з дверима попрацював до нас
В кінці вже хтось з дверима попрацював до нас
Всередині підземних цехів хімічного заводу бачимо лабіринт з гермодверей
Всередині підземних цехів хімічного заводу бачимо лабіринт з гермодверей
В нас постійно було відчуття що ми десь на кораблі, а не в сухопутному Бункері
В нас постійно було відчуття що ми десь на кораблі, а не в сухопутному Бункері
Через такі от крихітні дверцята інколи приходилося пробиратися далі
Через такі от крихітні дверцята інколи приходилося пробиратися далі

В нас, навіть, була виникла надія, що тут знайдемо вхід далі і нічого “шатати” не прийдеться. Але всі ці тунелі, з німецької педантичністю, закінчувалися новенькою цегляною кладкою, а поруч лежали пусті мішки з-під цементу.

КПП підземного бункера
КПП підземного бункера
Потужні гермодвері щоб могли витримати ударну хвилю
Потужні гермодвері щоб могли витримати ударну хвилю від вибуху
Далі довгі коридори з трубами і кабелями
Далі довгі коридори з трубами і кабелями
В це важко повірити, але ці бетонні конструкції тримаються на амортизуючих пружинах щоб не розхитувало від вибуху
У це важко віриться, але бетонні конструкції тримаються на амортизуючих пружинах щоб їх менше розхитувало від вибуху
Всі ці бічні ходи закінчуються тупиками. За стінкою вже наш омріяний чотирьохповерховий бункер
Всі ці бічні ходи закінчуються тупиками. За стінкою вже наш омріяний чотирьохповерховий бункер
В закапелках підземель зустрічаються дуже навіть цікаві розписи. Хрест і 100 грам!
В закапелках підземель зустрічаються дуже навіть цікаві розписи. Хрест, гранчак і 100 грам!
Земляки...
Земляки…

Вже стемніло. На повному приводі, по розкиданій бруківці і розібраній колії ми гордо під’їхали під саму герму. Лишивши дальнє ввімкненим – взялися до роботи.

Японська машина в радянському секретному бункері який збудував Гітлер :) Фото Святодія
Японська машина в радянському секретному бункері який збудував Гітлер 🙂 Фото Святодія
При світлі фар робота пішла значно жвавіше
При світлі фар робота пішла відчутно жвавіше
Щілина вже майже готова. Бетонні плити, на яких вони стоять, ми відсунули в кінці машиною
Щілина вже майже готова. Бетонні плити, на яких вони стоять, ми відсунули в кінці машиною

Автомобільний механічний домкрат має всього лише 10см висоти і здатен тиснути тонну.  Добряче налігши на ворота всією силою ми змогли вставити його по центру коло зварки. Що було далі Ви вже самі здогадалися…

Коли домкрат був вже викручений майже повністю ми зафіксували ворота цеглою і взялися до бетонних плит. Для повнопривідного Джима відтягнути їх назад не склало жодних труднощів.

Худий дигер пролізе
Худий дигер пролізе

Вхід був готовий! Ми перевірили чи влазимося туди і, з повними очима щастя, поїхали додому відпочивати. Вирішили набратися сил і прийти завтра вже на все готове.

Перші кадри з-за дверей...
Перші кадри з-за дверей…

Але тут нас чекав нежданчік у вигляді зачинених воріт і шляк-баума на території. Німці подумали, що ми поїхали геть і все тут позакривали. Чесно, ми намагалися акуратно розлочити ці довбані ворота. Але, на жаль, прийшлося їх грубо поламати. Вже будучи вдома ми задалися питанням: що нам за це може бути?…

День другий: всередині бункера

Перша думка зранку: “Якщо німці не поліняться і підуть глянути на свою розшатану зварку та поламаний бетоній то нам буде капут!” Тому цей раз ми вирішили заїхати з кардинально іншої сторони через ліс, попередньо пересвідчившись, що нас ніхто не бачить. Лишивши машину в кущах ми навпочіпках, наче справжні диверсанти, пішли по закинутій дорозі в сторону входу, пригинаючись на кожний шорох.

Йдемо пляцом колишньої ВЧ
Йдемо пляцом колишньої ВЧ
Ніким не помічені ми добралися до місця де вчора ґонорово ґайцували на машині
Ніким не помічені ми добралися до місця де вчора ґонорово ґайцували на машині

Наша щілина стояла нетронута чекаючи своїх господарів, ознак чужих слідів на ній теж не було. Один за одним ми швиденько просочилися всередину бункера. Хух, тепер почуваємося у відносній безпеці. Головне щоб вхід за нами ніхто не залочив.

Інфільтрація у бункер
Інфільтрація у бункер
По ту сторону тих клятих воріт
По ту сторону тих клятих воріт

Ми опинилися у довгому прямому коридорі. За нашими плечима ушатані металеві двері. Перед нами – сотні кімнат і поверхів (поза 400 штук). Ми одразу ж домовляємося не відходити далеко один від одного аби не загубитися. Бо тут це можливо.

В одному з коридорів підземного бункера
В одному з коридорів підземного бункера

Невдовзі коридор переходить у велетенську залу. В неї, також, вливається ще один хід що йшов паралельно від жовтої герми: піший і автомобільний. Висота стелі тут десь сім метрів, у різні сторони відходять менші коридорчики, всякі двері, кімнати і просто кабельні ходи.

Відступаючи росіяни тут зрізали все, до чого змогли дотягнутися
Відступаючи росіяни тут зрізали все, до чого змогли дотягнутися

Я вимикаю ліхтарик і насолоджуюся своїм перебуванням тут. Ще двадц’ять років тому за це американці дали б мені чемодан баксів, а совєти довічне увязнення. Найсекретніший та найбільший в районі бункер перед нами.

Автор статті і наглядна ілюстрація, якої висоти тут стелі
Автор статті і наглядна ілюстрація, якої висоти тут стелі
А так виглядали мої фотографи звідти
А так виглядали мої фотографи згори
Довгі коридлри бункера що ведуть у невідомі його закутки
Довгі коридори бункера, що ведуть у його невідомі закутки
Артефакти тих часів знайдені на підлозі
Артефакти тих часів знайдені на підлозі
Артефакти тих часів знайдені на підлозі
Артефакти тих часів знайдені на підлозі

На підлозі зустрічаємо старі газети, уламки апаратури, лампочки і дроти. Якби мати з собою EcoFlow то можна було б, навіть, це все заживити. В бункері доволі автентично, сучасного сміття немає.

Коридор від жовтої герми яку ми бачили біля входу
Коридор від жовтої герми яку ми бачили біля входу
Ті самі двері, вид з іншої сторони
Ті самі двері, вид з іншої сторони
Маленький Васіч у Великому бункері
Маленький Васіч у Великому бункері
І яка з цих стрілок правильна?
І яка з цих двох стрілок правильна?

Минувши кілька здоровезних потрійних герм пальці ніг відчули тепло. Ми пішли за ним і, доволі скоро, опинилися на поверхні. Це і є той “живий” вхід, що його лишили німці для себе. По координатах він знаходиться недалеко від центрального пляцу, де ми розверталися машиною. Але знайти його в зеленці ще й вночі – було б нереально. Не кажучи вже про можливі давачі руху.

Вихід назовні - вид зсередини
Вихід назовні – вид зсередини
Так він виглядає з поверхні
Так він виглядає з поверхні

Довго не засмагаючи ми пірнули назад у лабіринт бункера. Дивуємося цим дверям назовні які, нібито, і міцні, але замок примітивний та легко відкриється підручними засобами.

Київські каштани
Київські каштани
Ці вгнуті гермодреві здатні витримати ядерний вибух
Ці вгнуті гермодреві в хімічний цех здатні витримати ядерний вибух

Далі нас чекало найцікавіше – хімічні цехи обкладені плиткою з ілюмінаторами між ними. Тут виготовляли дуже небезпечний препарат хлортрифторид. Ця хіматура розїдає все, включаючи бетон і скло. Німці планували вантажити її в снаряди і бити по бункерах.

Такий от захищений вхід у хімічну частину бункера
Такий от захищений вхід у хімічну частину бункера
Фігурка людини вдалині щоб показати що таких кімнат тут десятки...
Фігурка людини вдалині, щоб показати десятки таких кімнат…

Якшо ставався витік і все починало горіти, то була можливість оперативно залити цей відсік водою з водонапірної вежі на поверхні.

Кімнати для виробництва та зберігання хімічної зброї
Кімнати для виробництва та зберігання хімічної зброї
Овальні ілюмінатори наче ми на якомусь підводному човні
Овальні ілюмінатори наче ми на якомусь підводному човні

Совєти юзали ці приміщення як прості душові. Взагалі, в цьому бункері дуже добре видно де будував союз, а де німці. Тонкий і кривий бетон, калічні сходи, перекошені двері що не закриваються… Німецька робота ж досі майже як нова.

Душова для персоналу командного пункту
Душова для персоналу командного пункту
Доволі кустарні та криві гвинтові сходи зроблені російськими умільцями
Доволі кустарні та криві гвинтові сходи зроблені російськими умільцями
Ця коробочка-сигналізація відповідала тут за безпеку
Ця коробочка-сигналізація відповідала тут за безпеку

Спускаємося нижче. На другому з половиною поверсі ми натрапили на зал з запасами води. Три баки кожен розміром з п’ятиповерхову новобудову. Очевидно, що їх сюди помістили ще під час будівництва бункера і потім ніхто не зміг назад забрати. Людина зверху виглядає як оса на трилітровому слоїку з медом.

Типовий коридор підземного заводу. Висота стелі 7 метрів
Типовий коридор підземного заводу. Висота стелі 7 метрів
Внизу трудилися люди, вгорі були кабелі та вентиляція
Внизу трудилися люди, вгорі були кабелі та вентиляція
Людина на баках з водою всередині бункера
Людина на баках з водою всередині бункера

Якщо верхні поверхи були насичені важкою технікою і залізяками, то на нижніх вже йшли кабінети, апаратні, великі зали для засідань.

Серце бункера - пункт прийняття рішень
Серце бункера – пункт прийняття рішень

Нас здивував четвертий поверх. Він нагадував Лощину і різко контрастував з усіма попередніми. Стіни були зписані графіті, повсюду валялися пляшки, пачки та інші атрибути підземної богеми. Колись звідси був прямий вихід назовні, кудою ці “відпочиваючі” і проникали. Зараз він теж залочений.

Широченні сходи що ведуть на дно
Широченні сходи що ведуть на дно
Якось так унило на самому дні бункера
Якось так унило на самому дні бункера
Якщо не знати що це глибоко під землею - заброшка як заброшка
Якщо не знати що це глибоко під землею – стандартна радянська заброшка

О як це було приємно знову опинитися серед літа. В бункері хоч і сухо, але температура лише +10 градусів. До речі, цією сухістю німецькі бункера позитивно відрізняються від радянських. Бо як не крути, а в наших або сиро, або води по кісточки.

Трохи бункерної нарізки
Трохи бункерної нарізки
КИД для захисту від ударної хвилі
КИД для захисту від ударної хвилі
Типовий фільтр в розетку для живлення ЕОМ
Типовий фільтр в розетку для захисту від завад та живлення ЕОМ
Прикольні корабельні гермодвері між відсіками підземного бункера
Прикольні корабельні гермодвері між відсіками підземного бункера
Максимальне навантаження на стіну 2000 кг :)
Максимальне навантаження на цю стіну 2000 кг 🙂

Вхід у бункер ми лишили відкритим для всіх. Якщо хтось з наших буде там то може скористатися або ним, або культурним входом. Тільки я б був з культурним дуже обережний. Легкий доступ буває тільки в пастку.

Перед виходом розігруємо останнє пиво
Перед виходом назовні розігруємо останнє пиво
Вгаадйте хто виграв...
Вгаадйте хто виграв…

Цей бункер вчить що:

  • Ще в Другу Світову Війну військові заводи будуватися під землею де їх важко розбомбити
  • Секретні бункери ворога можуть бути на видному місці, просто добре замасковані

Дуже сподіваюся, що сучасні Українські оборонні підприємства будуються принаймні по тих же стандартах, що і німецькі вісімдесять п’ять років тому.

Сподобалася стаття? Тоді підписуйтеся на наш Телеграм канал щоб знати більше! Наприклад:

Підземні Бункери коло Берліну
Цілі підземні бункери коло Берліну
Залишити відповідь
Вам також може сподобатися

Підземний Сихів та куди зникло найбільше озеро Львова

А чи знали Ви що Сихів мав колись велике озеро? Воно починалося…

Сплав по підземній річці Полтва на човні, від Стрийського ринку і аж до Очисних споруд

Під всім Львовом є розгалужена система підземель. Вони сформовані навколо підземної річки…