Важко зараз уявити що у міжвоєнні роки Німеччина серйозно боялася агресії Польщі. Доказом цього є тридцятикілометрова лінія оборони на між річками Вісла та Одер. Її почали будувати в 1932 році і проект курував сам Гітлер.
На момент другої світової війни вона була одна з найсучасніших ліній оборони в світі. Крім ДОТ-ів та вогневих точок ця лінія ще включала підземні тунелі з залізницею, автоматизовані склади, госпіталь. Місцями залізниця пролягала до 40м під землею.
Перед тим як перейти до самої лінії ось трішки історії. Після поразки в першій світовій війні Німеччина була обкладена тяжкими виплатами(репатріаціями) на користь Франції та інших країн. А ще країну роздирала тяжка політична та економічна кризи. Більше десяти років в Німеччині була велика бідося, німці почували себе безправними рабами у власній державі (майже як українці в 90-х). Натомість Польща навпаки, розвивалася та користалася з ситуації що склалася. Вони мали сильну і патріотично налаштовану армію, а також спірні з Німеччиною прикордонні території. Все як завжди.
Ця лінія оборони по німецьки називається Regenwurmlager (табір дощового хробака) а по польськи Międzyrzecki Rejon Umocniony, MRU. Так як зараз це територія Польщі, то я вживатиму саме польську назву. Лінія знаходиться на дорозі Берлін-Варшава коло села Борижин недалеко від кордону, є вказівник з траси.
Читати під цю пісню 🙂
Всередині одного з ДОТ-ів
Сходи вниз до основного тунелю
Скрябін тут колись зупинявся своєю Побєдою мандруючи на Берлін, старого залізяччя на узбіччі вистачає. Зрештою кращого місця для відпочинку з дороги годі й придумати. Лінія ця довжелезна, реальних 30 кілометрів ходів під землею і сотня амбразур назовні. Мала її частина зараз окультурена і там проводять екскурсії. Решта відносно-доступна для дикого експлору.
Залізо хоч і старе, але я навіть сьогодні не встидався би на такому підїхати під Малевич
Опілля там немає. Відгадайте що ж тоді привернуло його увагу? 😉
Скільки джимміків влізеться на таку переправу?
Так як на наступний день мав бути концерт Металіки, а нам ще до тої Варшави пиляти і пиляти то ми обрали офіційний шлях. Даєш пару злотих і по культурних гвинтових сходах спускаєшся глибоко в освітлене підземелля. Я не буду зупинятися на детальному описі цієї лінії та екскурсії, в інтернеті є багато і всього по ній. Опишу лише свої враження. А вони дуже сильні.
Початок екскурсії
Недобудована частина лінії. Гітлер планував закінчити її в 1950-хх роках
Вентиляція
Німці курва
Кімнатка в ДОТ-і
Напевно тут був комутатор телефонних ліній
Спуск вниз до колії
Катушки з телефонним дротом
Це навіть не лінія оборони, а повноцінний військовий метрополітен. А як інакше назвеш тридцять кілометрів підземних ходів по яких прокладена колія і їздять електропоїзди? Є тут свої станції, стрілки та вокзали. Тільки от замість кіосків з шаурмою на поверхні нас зустрічають озброєні до зубів бетонні їжаки. Я колись туристам розповідав яка Лощина велика і як це технічно складно все було зроблено. Але в порівнянні з MRU Лощина це курсова робота студента перед тим як його допускали будувати цей бункер. Розмір тут більший, він сам є глибший а ландшафт місцевості складніший. Над MRU болотиста місцевість з озерами, мало би тексти. А в тунелі хоча й холодно, але сухо. Термометр на стіні показував лише 7 градусів все ще тепла. Зазвичай в підземеллях тепліше, коло 10-12 градусів.
Зразу видно шо колись тут не було Екскурсій і всі ходили дикуном
Найпоширеніше слово після “Х*й”
Німецькі написи коло колії
Станція. тут могли розминатися поїзди
Відгалуження в склад
Побродивши зо дві години по MRU ми добряче втомили ноги і обморозили литки. Крім тунелів ми оглянули ще величезні кімнати-склади. В свій час у них навіть працювала автоматична логістична система. Коли радянська армія зайняла цей об’єкт то вони ше довго не могли зрозуміти що це і для чого потрібне. А спитаєтеся як зайняли? Та дуже просто: валили вперед три доби без перепочинку. Німці, що воювали на два фронти, не встигли перекинути в бункери потрібну кількість солдат.
Цілком законно лишили тут нашу наклейку
На 1939 рік Польща умудрилася безнадійно відстати від Німеччини в технічному розвитку. У них навіть ще на той час існувала кінна армія гусар. То ж бункер німцям не пригодився. А от зате Союз пробував сюди вивозити радіоактивні відходи з Чорнобиля. А шо?! Глибоко під землею, нікого тут немає. Але потім, на щастя, заспокоївся з тим.
Кажанчики вже звикли до шуму туристів
Запусти сюди воду і буде тобі каналізація
Я ще чув теорію ніби то ця лінія оборони будувалася насправді проти Союзу. Як і аналогічна в Чехії. Але звучить це малоймовірним, враховуючи реальний стан справ в країні зРад на той час. Навіть у 1940-ому році великий Союз з неймовірними труднощами та нереально високими втратами зміг віджати півострів ханко у маленької Фінляндії. А в далекому 1933 році ще тільки починалася індустріалізація країни. То ж ні про яку наступальну міць не могло бути і мови.
От ми і заблукали…
Якшо їхатимемо сюди на наступний раз то обов’язково візьмемо з собою електросамокати. Пішки MRU фіг пройдеш. Цей об’єкт робили Німецькі інженери, а не якісь радянські військовополонені. Тут всюди рівно, сухо і просторо, одним словом є де поганяти на електротязі. Звісно що частина ділянок є підтопленою, але їх небагато. А без самоката все за розумний час ітак не обдивишся. Екскурсія була цікава, хоч і по польськи. Ми мали вдосталь часу все обдивитися та перефотографувати.
Сподобалася стаття? Тоді підписуйтеся на наш Телеграм канал щоб знати більше! Наприклад:
