Гора Кременець (1226м) знаходиться в нетрях Сколівських Бескидів між селами Коростів і Козьова. Хоча вона лише на 40 метрів нижча за г.Параска (1268м), сюди немає протоптаних маршрутів. Місцеві вважають, що гора притягує блискавки. А ще тут є аж дві колиби, де переночувати 🙂
Одна з них – затишна “Плішка”, про яку я вже писав. Інша – автентична та маловідома хата на полонині “Секул”, віком понад сто років! Це одно-дводенний маршрут для туристів, що не бояться шукати стежку.
Маршрут починається від закинутого села Гута в Карпатах. Це неподалік траси Київ-Чоп (громадським транспортом як до села Козьова).
Зараз на його місці облаштовано відпочинкову зону «Панасівка». Тут є альтанки, туалет і великий паркінг для авто.
Минаємо шляк-баум і шпацеруємо головною дорогою попри річку «Панасівка». Через три кілометри бачимо розгалуження з металевим мостом. Ліворуч – пологий підйом на гору Кременець, праворуч – коротка дорога на полонину з колибою “Секул”.
Повертаємо ліворуч. На великій галявині бачимо добротні мисливські будки. Вони сухі та мають вікна-двері. При потребі, в них можна перечекати негоду чи, навіть, перебути ніч 1-2 людям.
Ще через два кілометри ми виходимо до урочища «Підріг». У ньому сходяться кілька доріг, є залишки сараю. Від Урочища до вершини г.Кременець всього 1200м шляху та 500м перепаду висоти. Ніби небагато, але тут закінчується нормальна дорога і починається карабкання оленячими стежками та буреломами.
Колись вздовж потічка була дорога, але її забрала вода. Через двісті метрів продирання через прибережні кущі бачимо роздоріжжя. Потічок звертає ліворуч, а ми продовжуємо шлях старою лісовозною дорогою праворуч.
Лісовозна дорога закінчується біля розлогого Бука зі словом червоною фарбою на корі. Звідси до вершини залишається якихось 600 метрів. Але це буде карабкання напролом через бурелом, з розкарячуванням на всі чотири сторони. Розраховуйте витратити на цю ділянку годину часу та весь свій словниковий запас 🙂
Скільки я всього почув про себе і цей маршрут … Але коли мої супутники, нарешті, побачили Вершину (ось її координати) то все простили та засяяли від щастя. Гора Кременець висока, має плоский верх і дуже позитивну ауру. А ще звідси відкриваються цілком нові ракурси на такі знайомі Бескиди.
Наприклад, бачимо гору “Стара Щебела”. Це унікальне місце де в 1951 році висадився десант УПА! Американський літак доставив повстанців у Карпати. Під покровом ночі вони вистрибнули з парашутами на полонину та успішно розчинилися в нетрях Сколівських Бескидів.
З іншої сторони бачимо розлогі Росохацькі полонини. На їх вершечку стоїть найвисокогірніший храм України “Св. Іллі”, зареєстровано офіційни рекорд. Навпроти височіє гора Перекоп – ще одне малоходжене місце в Карпатах.
Для цього походу обов’язково потрібне підходяще взуття. Воно захищатиме ногу від каміння, змій (їх тут багато) та запобігатиме падінню свого власника на гострі сучки. Купуйте туристичне взуття лише в спеціалізованих магазинах, а то буде як на цьому фото…
Бажано мати трекінгові палиці. Це дуже помічна річ на стрімких підйомах, спусках і при переході потічків. Шорти та «на короткий рукав» краще залишіть дома, інакше посічетеся до крові.
На північ від вершини, в двадцяти хвилинах ходу, є туристичний притулок “Плішка“. Там можна переночувати і хорошою дорогою вернутися в село Коростів (~4 години).
Ми ж фоткаємося, залишаємо читачам сувеніри і, поки не почалася гроза з блискавками 🙂 , починаємо спуск на схід.
Доволі скоро опиняємося на старій вирубці звідки видно полонину “Секул” та навколишні гори. Звідси можна звернути на г.Присліп і, не втрачаючи висоти, межею природного парку вийти аж до колиби (чорний маршрут на карті).
Та “заліковані” пластиром шкари точно б не витримали чергового продирання буреломами. Тому ми просто скочуємося вниз до дороги (~2 години).
До речі, цим же маршрутом можна й підійматися. Він значно стрімкіший, ніж із західної сторони, зате тут менше бурелому. Орієнтир – потічок, який під час підйому має бути ліворуч.
Від дороги до колиби 1.5 кілометри добротного лісовозного багна. Та після буреломів і молодняку ми нею летимо, мов на крилах.
Колиба або “Туристичний притулок “Секул”” знаходиться скраю однойменної полонини і є позначений на карті. В 2024 році тут створили ландшафтний заказник «Секул», то ж вирубок більше бути не повинно. Поруч є вода та дрова.
Хата складається з двох частин. В першій є пічка та нари для спання, щілини задуті пінкою. Колись, у 2017 році, ми тут комфортно вшістьох ночували. В другій частині колиби, колишній стайні, МНК облаштували конференц-зал. Тут, а ще під-дахом, теж можна спати.
Мало яка колиба в Карпатах доживає до 50-70 років. Зазвичай, вони або згорають, або зігнивають. Цій же не менше ста років! Про це свідчать, насамперед, балки, з яких вона збудована. З віком дерево характерно всохлося та стало як у музейних експонатів з Шевченківського гаю.
Пічка вимурувана із рідкісної цегли з гербом Пиляви. Таку випалювали в кінці 19-го на початку 20-го ст. у місті Тенчинек біля Кракова. Власниками були самі графи Потоцькі. Ця цегла є ще одним підтвердженням віку колиби. Можливо це остання хата, що залишилася від покинутого села Гута.
Вертаємося тудою ж, кудою прийшли. Але маючи більше часу, можна продовжити маршрут “Заказником Секул” і верхами вийди аж до урочища «Панасівка».
Ми почали о 9-30 ранку. Обідали на вершині гори Кременець, о 17-00 були в колибі і о 18-30 біля машини. Довжина маршруту п’ятнадцять кілометрів, набір висоти 600 метрів. Ось відео з цікавими моментами походу.
Збережіть собі цю статтю, в Бескидах вона значно надійніша за блудливий GPS.
Ну і мандруючи тими краями не смітіть, а в хаті після себе – приберіть! Залишимо гори дикими, а колиби культурними!
Сподобався маршрут? Тоді поширюйте цю статтю друзям і разом йдіть в гори! А, також, підпишіться на наш Телеграм канал щоб дізнатися про більше цікавих місць в Карпатах. Наприклад:
чи більш глобально:
1 коментар
Після виходу статті мені почали закидати що гора має називатися «Кжеменець», бо так написано на старих картах Фон-Міга. Хоча це лише польська версія українська назва «Кременець».
Гора “Кременець” на старій австрійській карті
Ось покрокове пояснення чому саме Кременець:
“Кривуля” біля Львова
Ще раз: «Кжеменець» це польська назва української гори «Кременець» і саме так правильно. Ми ж не кажемо “Львув” чи “Львов” – тільки Львів. То і гору не потрібно називати іноземною мовою.