Далеко в горах, на високій полонині стоїть стара автентична церква. Гострий шпиль, дерев’яна покрівля, огорожа з вориння. Все як має бути. А ще чудові карпатські краєвиди на 360 градусів навколо.
В цьому місці немає ні доріг, ні електрики, ні прихожан. То ж церква збереглася така як і колись: без кованого паркану та позолоченої фольги на куполах.
Збудували церкву в 1934 році. Тоді тут вже як сто років процвітало село Кужбеї. Бігали діти, паслися вівці, була школа та клуб. Зараз від села залишилася лише одна хата. Кілька років тому її покинули останні мешканки села. Цього року влітку в ній мешкав чоловік який доглядав та ремонтував стареньку святиню.
Ось відео цих місць з повітряної кулі:
Церква Успення Пресвятої Богородиці знаходиться на гірській полонині неподалік села Сойми. Знайшли ми її випадково, побачили з повітряної кулі.
«Одинока церква посеред гір – та це ж ідеальне місце для мольфара!», – подумаєте Ви. А й справді, адже тут дуже хороша енергетика. Ми сиділи і заряджалися після виснажливого дня. Пішов легенький сніг. Здалося що от – от має наступити Різдво.
Коло церкви є старий цвинтар. Найновіша дата 1977 рік. Саме тоді померла місцева жителька Бряник Анна. Вона пережила дві війни і напевно добре пам’ятала як тут на полонині стояли гармати. Зараз від них залишилися лише масивні окопи. Після війни ніхто з молодих тут селитися особливо не хотів. З часом відімкнули електрику, хати порозбирали та попереносили вниз. От село і занепало.
До церкви веде розбита лісовозна дорога від санаторію Верховина. Ось її координати. Легкові машини краще залишити поруч готелю. Йти приблизно годину часу. На повнопривідних авто можна пробувати їхати. Є ще альтернативна довша дорога з села Майдан.
Наковтавшись болота зі снігом нам вдалося добратися до самої церкви. Хотілося показати улюбленому авто, Джимміку, справжню карпатську Автентику. І побачене не розчарувало!
Ну і як бонус до звіту фото останньої хати в Кужбеях. Стодола завжди відкрита. Нагорі є сіно і можна заночувати. Поруч є вода та дрова.
Свічку ми загасили і залишили коло церкви. Хто сюди навідається запаліть будь ласка знову. Щоб швидше війна закінчилася!
Дякуємо всім за увагу. Підписуйтеся на наш Телеграм канал щоб не пропустити нічого цікавого. Наприклад:
1 коментар
Публікація статті на ФБ спровокувала шквал коментарів. Вирішив зберегти деякі тут.
Андрій Горевий
“Я був в церкві в 2007 році, в будинку за нею ще жили дві бабці, одна була німа, а інша – сліпа, якщо не помиляюся. Жили вони разом, серед туристів було заведено закупити у магазині харчів і лише так іти до них. Так ми і зробили. Ми говорили з сліпою, а німа нас водила до церкви і дала кожному зроблені із смереки такі вінчики для збивання яєць. Був прекрасний сонячний день, я ліг у високу траву, там було так добре, що не хотілося йти… як в раю… мене ледве забрали.”
Roman Gorec
” Декілька разів водив туди групи пошуковців , любителів копу , і скажу село відкрилось у всій свої красі . Коли ходиш з металошукачем через деякий час відкривається план села , де була дорога , там був магазин ,там лавка , а отам дренажний стік . Ти наче поринаєш в минуле , знаходиш старовинні речі , який відкриває побут селян. Дуже любили вживати шнапс )) знаходили купу пузатих бутилок від нього ,особливо біля магазину , користувались чеською зубною пастою та зубним порошком , але що більше всього здивувало , величезна кількість стріляних гільз від нарізної зброї.
Можливо залишили після себе мисливці , а та яма яку автор описує як позиція артилерії ,я вважав що це була темниця , місце де тримали особливо буйних та інш асоціальних елементів )). Подібна будова гарно збережена в с. Колочава в музеї.. Старе село.. Золота і срібла там не знаходили )))
навіть обручальне колечко яке знайшли було латунне судячи з розмірів жіноче .. люди жили бідно , та і верховинці ніколи не були багатими. Умови життя були дуже важкими , і виживали найсильніші легіні.. Зате вони були такі сильні що могли підняти на своїх плечах вола , як говорять легенди.
З Кужбеїв можна потрапити в с. Стригальні , це аж під масивом Кам’янка, ходив туди, маршрут цікавий , дикий ліс і на фініші крутий кам’яний спуск який веде аж до повороту від головної дороги на перевал до с. Стригальні .
Ті дві бабки дуже ексцентричні )) і не передбачувані . Скільки до них разів не приходив , в мене м’яко кажучи відвисала челюсть ))) епізод…
Привожу групу туристів .. наблюдаю картину . Хрома бабця сидить на траві , над нею нависла глухоніма і щось по своєму бормоче ,голосно так як то зазвичай роблять глухонімі.. хрома слухала слухала і заоре на неї … Сама іди на х…й )))) . І до туристів , добрий динь самогону пити будете ))))) .
Треба сказати що глухоніма часто брала на моє прохання ключі і шла відкривати церкву для туристів , я за нею вгнатись не міг )) це при тому що їй було за 70 . Нагадувала мені стару дику козу ))) . В церкві затишок і відчувається дух багатьох поколінь які там молились.”