Далеко в горах, на високій полонині стоїть стара автентична церква. Гострий шпиль, дерев’яна покрівля, огорожа з вориння. Все як має бути. А ще чудові карпатські краєвиди на 360 градусів навколо.
Самотня церква в Карпатах
В цьому місці немає ні доріг, ні електрики, ні прихожан. То ж церква збереглася така як і колись: без кованого паркану та позолоченої фольги на куполах.
Попри свій вік і дерев’яність, церква гарно збереглася
Збудували церкву в 1934 році. Тоді тут вже як сто років процвітало село Кужбеї. Бігали діти, паслися вівці, була школа та клуб. Зараз від села залишилася лише одна хата. Кілька років тому її покинули останні мешканки села. Цього року влітку в ній мешкав чоловік який доглядав та ремонтував стареньку святиню.
Церква знаходиться на полонині де нема людейНавколо тільки гори, ліс та дикі звірі
Дзвони церкви зроблені з розрізаного балонуНа горищіЦим верстатом цю церкву напевно і робилиГанок церкви теж з образамиВисока драбина щоб добратися до шпилюВсередині церкви
Фасад церквиЧи то дерево всохлося, чи то люди колись були нижчі
«Одинока церква посеред гір – та це ж ідеальне місце для мольфара!», – подумаєте Ви. А й справді, адже тут дуже хороша енергетика. Ми сиділи і заряджалися після виснажливого дня. Пішов легенький сніг. Здалося що от – от має наступити Різдво.
Єдине що захищає церкву від вітру то ці дереваЦерква з різних ракурсівЦерква з різних ракурсівЦерква з різних ракурсівЦерква з різних ракурсівЦерква з різних ракурсівЦерква з різних ракурсівЗаряджаємося позитивною енергетикоюЛише дві вцілілі споруди з цілого села
Коло церкви є старий цвинтар. Найновіша дата 1977 рік. Саме тоді померла місцева жителька Бряник Анна. Вона пережила дві війни і напевно добре пам’ятала як тут на полонині стояли гармати. Зараз від них залишилися лише масивні окопи. Після війни ніхто з молодих тут селитися особливо не хотів. З часом відімкнули електрику, хати порозбирали та попереносили вниз. От село і занепало.
Хрести при вході в церквуСтаренький цвинтарЦвинтар знаходиться нетипово далеко від церквиБряник Анна Іванівна 1915 – 1977Видно що складне та нелегке життя прожилаПоруч Бряник Михайло Михайлович. 1908-1974 Прізвище і конструкція надгробків одинакові. Але поховані вони не разом.Поруч Бряник Михайло Михайлович. 1908-1974 Прізвище і конструкція надгробків одинакові. Але поховані вони не разом.Поруч Бряник Михайло Михайлович. 1908-1974 Прізвище і конструкція надгробків одинакові. Але поховані вони не разом.Велика яма коло церквиТакі зазвичай копають для гарматА ось фундамент розібраного і перенесеного вниз будинкуА цей сам заваливсяІ цей також
До церкви веде розбита лісовозна дорога від санаторію Верховина. Ось її координати. Легкові машини краще залишити поруч готелю. Йти приблизно годину часу. На повнопривідних авто можна пробувати їхати. Є ще альтернативна довша дорога з села Майдан.
Санаторій Верховина важко пропуститиДалі звичайний карпатський хайвейДорогою догори можна полюбуватися на телевежуОт Джиммік і коло церкви!
Наковтавшись болота зі снігом нам вдалося добратися до самої церкви. Хотілося показати улюбленому авто, Джимміку, справжню карпатську Автентику. І побачене не розчарувало!
Красива церква в незвичному місціНа многії і благії літа Експлорера!
Ну і як бонус до звіту фото останньої хати в Кужбеях. Стодола завжди відкрита. Нагорі є сіно і можна заночувати. Поруч є вода та дрова.
Йдемо подивитися на ці хатиЛіворуч стодола, праворуч хатаВід церкви до хати йти десять хвилинФасад хатДах цілий, вікна на місціЩілини позамазувані глиною. Так що має бути теплоГорище стодоли придатне для спанняТільки для спання. На кожних дверях хрест!СіниВид з сін на вхідЄдина кімнатаСтеля низька, вікно лише одне. Зате тут теплоДовгими зимовими вечорами можна і англійську повчити. Але чому на російській??А ще є окрема альтанка для паломників
Свічку ми загасили і залишили коло церкви. Хто сюди навідається запаліть будь ласка знову. Щоб швидше війна закінчилася!
“Я був в церкві в 2007 році, в будинку за нею ще жили дві бабці, одна була німа, а інша – сліпа, якщо не помиляюся. Жили вони разом, серед туристів було заведено закупити у магазині харчів і лише так іти до них. Так ми і зробили. Ми говорили з сліпою, а німа нас водила до церкви і дала кожному зроблені із смереки такі вінчики для збивання яєць. Був прекрасний сонячний день, я ліг у високу траву, там було так добре, що не хотілося йти… як в раю… мене ледве забрали.”
” Декілька разів водив туди групи пошуковців , любителів копу , і скажу село відкрилось у всій свої красі . Коли ходиш з металошукачем через деякий час відкривається план села , де була дорога , там був магазин ,там лавка , а отам дренажний стік . Ти наче поринаєш в минуле , знаходиш старовинні речі , який відкриває побут селян. Дуже любили вживати шнапс )) знаходили купу пузатих бутилок від нього ,особливо біля магазину , користувались чеською зубною пастою та зубним порошком , але що більше всього здивувало , величезна кількість стріляних гільз від нарізної зброї.
Можливо залишили після себе мисливці , а та яма яку автор описує як позиція артилерії ,я вважав що це була темниця , місце де тримали особливо буйних та інш асоціальних елементів )). Подібна будова гарно збережена в с. Колочава в музеї.. Старе село.. Золота і срібла там не знаходили )))
навіть обручальне колечко яке знайшли було латунне судячи з розмірів жіноче .. люди жили бідно , та і верховинці ніколи не були багатими. Умови життя були дуже важкими , і виживали найсильніші легіні.. Зате вони були такі сильні що могли підняти на своїх плечах вола , як говорять легенди.
З Кужбеїв можна потрапити в с. Стригальні , це аж під масивом Кам’янка, ходив туди, маршрут цікавий , дикий ліс і на фініші крутий кам’яний спуск який веде аж до повороту від головної дороги на перевал до с. Стригальні .
Ті дві бабки дуже ексцентричні )) і не передбачувані . Скільки до них разів не приходив , в мене м’яко кажучи відвисала челюсть ))) епізод…
Привожу групу туристів .. наблюдаю картину . Хрома бабця сидить на траві , над нею нависла глухоніма і щось по своєму бормоче ,голосно так як то зазвичай роблять глухонімі.. хрома слухала слухала і заоре на неї … Сама іди на х…й )))) . І до туристів , добрий динь самогону пити будете ))))) .
Треба сказати що глухоніма часто брала на моє прохання ключі і шла відкривати церкву для туристів , я за нею вгнатись не міг )) це при тому що їй було за 70 . Нагадувала мені стару дику козу ))) . В церкві затишок і відчувається дух багатьох поколінь які там молились.”
1 коментар
Публікація статті на ФБ спровокувала шквал коментарів. Вирішив зберегти деякі тут.
Андрій Горевий
“Я був в церкві в 2007 році, в будинку за нею ще жили дві бабці, одна була німа, а інша – сліпа, якщо не помиляюся. Жили вони разом, серед туристів було заведено закупити у магазині харчів і лише так іти до них. Так ми і зробили. Ми говорили з сліпою, а німа нас водила до церкви і дала кожному зроблені із смереки такі вінчики для збивання яєць. Був прекрасний сонячний день, я ліг у високу траву, там було так добре, що не хотілося йти… як в раю… мене ледве забрали.”
Roman Gorec
” Декілька разів водив туди групи пошуковців , любителів копу , і скажу село відкрилось у всій свої красі . Коли ходиш з металошукачем через деякий час відкривається план села , де була дорога , там був магазин ,там лавка , а отам дренажний стік . Ти наче поринаєш в минуле , знаходиш старовинні речі , який відкриває побут селян. Дуже любили вживати шнапс )) знаходили купу пузатих бутилок від нього ,особливо біля магазину , користувались чеською зубною пастою та зубним порошком , але що більше всього здивувало , величезна кількість стріляних гільз від нарізної зброї.
Можливо залишили після себе мисливці , а та яма яку автор описує як позиція артилерії ,я вважав що це була темниця , місце де тримали особливо буйних та інш асоціальних елементів )). Подібна будова гарно збережена в с. Колочава в музеї.. Старе село.. Золота і срібла там не знаходили )))
навіть обручальне колечко яке знайшли було латунне судячи з розмірів жіноче .. люди жили бідно , та і верховинці ніколи не були багатими. Умови життя були дуже важкими , і виживали найсильніші легіні.. Зате вони були такі сильні що могли підняти на своїх плечах вола , як говорять легенди.
З Кужбеїв можна потрапити в с. Стригальні , це аж під масивом Кам’янка, ходив туди, маршрут цікавий , дикий ліс і на фініші крутий кам’яний спуск який веде аж до повороту від головної дороги на перевал до с. Стригальні .
Ті дві бабки дуже ексцентричні )) і не передбачувані . Скільки до них разів не приходив , в мене м’яко кажучи відвисала челюсть ))) епізод…
Привожу групу туристів .. наблюдаю картину . Хрома бабця сидить на траві , над нею нависла глухоніма і щось по своєму бормоче ,голосно так як то зазвичай роблять глухонімі.. хрома слухала слухала і заоре на неї … Сама іди на х…й )))) . І до туристів , добрий динь самогону пити будете ))))) .
Треба сказати що глухоніма часто брала на моє прохання ключі і шла відкривати церкву для туристів , я за нею вгнатись не міг )) це при тому що їй було за 70 . Нагадувала мені стару дику козу ))) . В церкві затишок і відчувається дух багатьох поколінь які там молились.”