“Освітлення міста – це не просто питання безпеки та комфорту,це також питання краси та естетики”Ле Корбюзье
ДУГОВИЙ ЛІХТАР
Думаю, не секрет, що спорудження Міського театру, прийнято вважати точкою відліку в розвитку електрифікації Львова.
Побудована система електропостачання до театру могла забезпечити електроенергією не лише сам театр, але й найближчі об’єкти поряд. Система складалася з електростанції на Сахарова, магістральної лінії кабелів постійного струму, розподільчого пункту та акумуляторної підстанції в підвальних приміщеннях театру.
Трасування лінії постійного струму Сахарова – Міський театр на ділянці сучасного парку Франка.
Інформаційний знак (T) маркування магістральної лінії постійного струму для пожежних служб.
За однією з версій це і спонукало встановити перші вуличні електричні ліхтарі на площі перед його головним фасадом уже невдовзі після його офіційного відкриття у 1900 році.
(Достовірно відомо, що в день офіційного відкриття Міського театру, площу довкола освітлювала система виключно газових ліхтарів).
Візуально, світильники були дуже масивними і працювали на вугільних електродах з конструкцією “лампи закритого типу”, яка була розроблена у 1890-тих роках. Термін служби таких ламп був до 125 годин безперервної роботи.
Цікаво, але в якійсь мірі, підсвітка сучасного сухого фонтану є випадковим несвідомим нагадуванням про ці два дугові ліхтарі минулого.
НАДВИСОКИЙ ЛІХТАР
Перенесемося в 1909 рік. Львівські міські заклади електричні (МЗЕ), які через рік святкуватимуть свою десяту річницю, вводять в дію нову електровню на вулиці Козельницькій (сучасна ТЕЦ-1). Львівська фірма “Зигмунта Родаковського” спільно з віденською “Siemens&Halske” завершила прокладання нових електромереж вулицями міста.
Прокладання мереж вулицями міста. Source: Андрій Крижанівський
На кресленні нижче реалізований план підведення лінії змінного струму 500 Вольт до місць розташування ліхтарів на проспекті Свободи та площі Міцкевича запроєктований фірмою “Зигмунта Родаковського”. Згодом, на кожному з цих місць постане ліхтар.
План прокладання електромереж площею Міцкевича. 1908 рік
В цій синергії і розпочалася історія найвищих в історії Львова чотирнадцятиметрових сецесійних вуличних ліхтарів з віденським духом!
Source: UMA; LIM collection (Міський медіаархів)
Від початку проспекту Свободи і до площі Соборної за допомогою 80 одиниць надвисоких ліхтарів (або 100 дугових ламп) було сформовано першу в місті променаду, освітлену штучним електричним освітленням. Зазначу, що перехід був повільним і, попри встановлення електричних, ліхтарі інших типів роботи також продовжували працювати в єдиному ансамблі.
Конструкція ліхтаря:Сецесійний п’єдестал декорований квітом конвалії та картушею з гербом міста (герб, який використовував МЗЕ). Технічні дверцята з можливістю механічного запуску системи лебідок для заміни вугільних ламп, оскільки вони швидко вичерпували свій ресурс, через що потребували частої заміни (орієнтовно кожні три дні).
П’єдестал на площі Міцкевича. Source: Nationaal archief
Тонка чавунна опора (щогла) відцентрового лиття з двома рівнями зварювання, які прикриті декоративними оздобленими накладками. Незважаючи на скромний діаметр, опора додатково використовувалася, як підтримка контактної мережі трамваю.
Опис частин надвисокого ліхтаря
Демонстраційний вигляд світильників на дугових лампах початку XX століття. Source: Siemens
Відень. Площа Ам Гоф. Source: WienSchauen
Підтвердженням цьому є останній збережений надвисокий ліхтар відновлений в оригінальному кольоруванні у Відні, (батьківщині цієї оздоблювальної варіації). До речі, там ці ліхтарі носять назву “Bischofsstab” або, “Посох Єпископа” і мають дуже схожу з львівськими історію життя.
Фактично, наявність історичного ліхтаря такої висоти в місті є лакмусовим папірцем, який показує що місто увійшло в електрифіковану еру на самому початку її зародження.
Наступні надвисокі ліхтарі були різних оздоблювальних варіацій та мали п’єдестали від різних виробників. Однак, зберігалася приблизно однакова висота, система лебідок для обслуговування світильника та концепція, яка була закладена першим ліхтарем.
Ця цифра підтверджена на основі парсингу даних, завдяки чому сформовано карту з позначенням кожного унікального ліхтаря з документальним фотопідтвердженням.
Окремої уваги потребують ліхтарі ансамблю Головного вокзалу на площі Двірцевій. Це найбільш харизматична варіація надвисокого ліхтаря, яку мені вдалося бачити. Ніде в Європі наразі не вдалося знайти нічого, навіть наближено схожого, що робить його потенційно унікальним львівським ліхтарем.
Конструкція ліхтаря: глибоко декорований сецесійний п’єдестал у формі чотириноги без технічних дверцят, встановлений навколо опори (щогли) відцентрового лиття. Тонка опора (щогла) з великою кількістю декоративних накладок. Завершення з двох виносних дуг для закріплення світильників та чотирьох менших, які формували на верхівці “корону” з загостреним закінченням. Висота ліхтаря орієнтовно 14-15 метрів. Згодом, ліхтарі неодноразово реставрували, для цього доводилося використовувати дерев’яні риштування.
Післявоєнний період
Надвисокий ліхтар, фактично, став одним з небагатьох історичних ліхтарів довоєнного Львова, з якими “загравала” радянська влада довгі роки.
З одного боку, завдяки цьому до сьогодні і збереглися фрагменти цих історичних ліхтарів, з іншого, це породило величезну кількість радянських псевдоісторизмів та плюндрування їх оригінального вигляду.
парк Культури. Source: Rumjancev collection (Міський медіаархів)
Найяскравішим прикладом цьому є прокладання тролейбусної мережі проспектом Свободи та площею Міцкевича у 1954 році.
Тоді з метою підсилення опор, були демонтовані усі ліхтарі та виготовлені нові копії. Єдине, що збереглося – це п’єдестали, перенесені з оригіналів на копії. Копії мали геть інші пропорції опори та дещо нижчу висотність.
площа Міцкевича. Source: Rumjancev collection (Міський медіаархів)
Ця реконструкція привнесла також переосмислення світильників. Матова скляна колба довжиною близько півтора метра на кілька років стала джерелом освітлення частини проспекту Свободи і площі Міцкевича.
Авторський ексізний вигляд світильників “бурулька” радянського періоду.
Довгий період часу в такому вигляді ліхтарі і простояли. Згодом, верхнє завершення було демонтовано та замінено на звичайні модерністичні світильники на виносній дузі. Так на площі Міцкевича вони простояли аж до 2011 року, тоді, як на проспекті Свободи подекуди продовжують стояти і сьогодні.
I спроба повернення
В 2011 році відбулася перша спроба відновлення оригінального вигляду.
Реставрація відбувалася коштом польських спонсорів. Ліхтарі були виготовлені на замовлення львівською фабрикою, яка виготовила копії всіх елементів, в тому числі п’єдесталу і, ймовірно, декоративної чаші.
Найбільшою проблемою є порушення пропорцій між п’єдесталом, опорою та кількістю світильників. Псевдоісторична картуша з гербом міста, а також, надумані конструкції світильників, підглянуті у Кракова, які не мають жодного відношення до Львова.
II спроба повернення
Прокладання/відновлення тролейбусної мережі “перейшло дорогу” цим ліхтарям двічі. Вдруге, в 2014 році, під час продовження тролейбусу №33 (колись №13) до Гнатюка. Тоді було демонтовано майже усі залишки історичних ліхтарів з проспекту Свободи.
Невдовзі, ЛКП “Львівсвітло” спільно з Управлінням охорони історичного середовища та реставраційною фірмою Оберіг-Груп почали реставрацію та повернення цих ліхтарів на проспект.
Фактично, ту відреставровану частину п’єдесталів повернули на проспект в такому вигляді, якому їх і встановили у 1908 році (окрім оригінального кольорування).
Чому ж тоді ліхтарі не виглядають так, як оригінальні?
Фактично, кожна наступна реставрація намагалася повернути до життя не оригінальний надвисокий ліхтар таким, яким він був до Другої світової війни, а радянське мавпування на оригінальний ліхтар 1954 року.
Таке “сучасне мавпування на радянське мавпування з додаванням польських світильників” подарувало нам те, що освітлює проспект Свободи та площу Міцкевича сьогодні.
12 одиниць на зберіганні реставраційної фірми Оберіг-Груп та один розбитий на базі ЛКП “Львівсвітло”.
П’єдестал на базі зберігання ЛКП “Львівсвітло”, привезений у 2014 році
П’єдестал на пл. Соборна та пл. Франка
І це не все, мені вдалося знайти п’єдестал на території палацу культури “Райдуга”. Усі інші елементи цих ліхтарів безповоротно втрачено.
Стосовно п’єдесталів інших декоративних варіацій – по одному на площі Старий Ринок та вулиці Під Дубом. А також, потенційно, ще один, демонтований у 2011 році з площі Шашкевича (ближче до Органного залу), доля якого невідома.
Фрагмент п’єдесталу (чаша) на площі Шашкевича замінений в 2011 році. Source: RDZS
Сподобалася стаття? Тоді підписуйтеся на наш Телеграм канал щоб не пропустити нічого цікавого! Наприклад: