Печера Млинки – мекка Української туристичної спелеології. Вона цікава, красива і в міру спортивна: тут прийдеться лазити.

Мій перший спелеодосвід був саме в печері Млинки. А провідник – легендарний Борис Гора, сам вартує того, щоб лише заради нього сюди їхати.

В Печері Млинки. Мільйони років тому тут текла вода. А зараз ходять люди

“Дитячі пустощі” за класифікацією Бориса Гори

«Де ти свою сраку запаркував! Не бачиш, тут люди ходять!» – ласкаво привітав мене Борис Гора. Йому можна, адже він – жива легенда. Борис це Людина, яка ще з 80-х років минулого століття розвиває туризм в Україні.

У важкі дев’яності він власноручно шив рюкзаки, намети, катамарани та інше спорядження. З ним Борис водив групи молоді в категорійні походи Карпатами. А, заодно, прививав підліткам Українську мову та давав по голові за алкоголь і цигарки.

Зараз багато його учнів мають власний туристичний бізнес ча захищають державу на Сході. Попри успіх, Борис залишився таким же безпосереднім як і був. А кому не подобається, то «хай ідуть до сраки».

Ми, Борис Гора і печера Млинки

Протягом останніх сорока років Борис ходить в печеру Млинки сам, та водить туди інших. Скільки з них він ВИВОДИТЬ з печери – Борис делікатно мовчить 🙂

Тільки спробуй сказати слово москальською і вихід з печери будеш шукати сам!

А все почалося у восьмому класі, коли він сам поліз у печеру. Тоді в малого Бориса закінчилося саморобне світло на батарейках і він палив шматки свого комбінезону, аби хоч якось вийти на поверхню. Пригода в стилі Тома Сойєра на все життя привила йому любов до спелеології .

Широкий центральний коридор печери Млинки

Звідси ми щойно прийшли. Без світла тут краще не ходити

І без карти та надійного провідника теж

Так чим же цікава саме печера Млинки? Адже інші печери бувають довші, глибші, з озерами чи гігантськими кристалами! Зате в Млинках є справжній спорт! Тут можна перевірити себе в розпорках для ніг та сраки, ракоходах куди протискуєшся лише на видоху легень, повзанні на животі, сповзанні на спині та карабканні на носках.

Пройшла голова пройде і все решта. Не вірите? Дістаю шпильку…

А я казав що пройде! Там, з іншої сторони, є яма і потрібно ще буде акуратно розвернутися в повітрі

В печері трапляються слизькі та глибокі ями, куди краще не падати. Над ними ти щосили розкарячуєш всі свої кінцівки, стараючись приклеятися до слизької стіни. Ти шкодуєш, що кінцівок в тебе лише чотири.

Млинки – це як печерний суперкар для тих, хто любить активне життя!

Підйом нагору. Зміг він, зможемо і ми

Та це виявилося не так вже і легко. Стінки ж то слизькі!

Десь з такого положення я все це знімав

Міцно тримаємося за “тещин зуб” і ліземо вниз

А потім знову вгору!

До мене приїхала гостя з Кривого Рогу. Вона дуже хотіла побачити справжню печеру. Бо в них там тільку шахти та кар’єри.

Женя в печері Млинки!

Везти її в якийсь попсовий тур? Нєєє! Без Борисового «Знання української мови суттєво збільшує шанси на вихід з печери» її враження були б неповними. Тим більше, що Борис дівкам подобається.

Вхід в печеру Млинки

В печері Млинки прямо на стінах ростуть кристали

Ухти, які вони гарнюні!

Плафон. Це теж гіпс, просто по інакшому сформований. Якщо його нагріти то він перетвориться на білий порошок

Женя і емблема заводу ЛАЗ

Звісно шо в Млинках Вас можуть провести і по широким вичовганим галереями. Там показати замацані кристали, Столовий камінь та Африку. І ви, якщо тут вперше, також будете задоволені.

Центральна галерея печери Млинки

В одній з широких галерей печери Млинки

Досвідчений провідник завжди оцінює фізичний стан групи і поступово збільшує складність маршруту. Так що печеру Млинки пройдуть люди будь-якої статури.

Камінь “Африка” і «срака» Бориса Гори

Якщо ж Ви відчуваєте себе Аполоном, не боїтеся навантажень і хочете «провіритися» на клаустрофобію – то вам на Зондер-маршрут. Пройти “Зондер” за три години не вдавалося ще жодній групі!

Памятник білому спелеологу який помер на Зондер-маршруті. Двічі 🙂

Це також частина Зондер-маршруту, тільки ще “на швидкість”

Борис Гора показує нам карту печери

«Завжди люблю йти першим, а потім милуватися як цицькаті тьотки мордуються в Чортовім Горлі», – каже Борис Гора.

«Чортове Горло» – так називається вузький та довгий прохід, куди ледве-ледве протискаються груди людини. Щоб його пройти, спочатку потрібно проплазувати головою вперед зі “шлунка” у вузький, темний та довгий «стравохід». Потім витягнути руки над головою, видихнути і лише кінчиками пальців ніг проштовхувати себе вперед, у саму «горлянку» Чорта.

Підхід до “Чортового Горла”

Стравохід Чорта

Твої руки, в цей час, безпорадно бовтаються у повітрі та не мають за що зачепитися. Попри це, ти, маленько-помалу, продовжуєш втрамбовати свою тушку у цю вертикальну нору з поворотами!

Коли я вже втратив надію звідси вибратися долоні, раптом, намацали «Чортові зуби»: гостре каміння в горлянці. Впиваюся у них пальцями і, з полегшенням, витягую свій мамон та потовчені ноги на свободу.

В самому Чортовому горлі не було як фоткати. Добре що хоч телефон не потовк. Ось фотки вже після нього: відпочинок на камінні

Печеру Млинки відкрили випадково. Багато сотень років тому тут добували камінь. На млинах його перетирали в порошок і так робили алебастр, аналог вапна. У шістдесятих роках минулого століття в одній з каменоломень виявили природнє продовження підземного ходу. Це і була печера Млинки. Наступних кілька десятиліть печеру активно досліджували та розширяли. Зараз її довжина складає понад п’ятдесят кілометрів.

Вхід в печеру Млинки знаходиться прямо в скелі

Машину залишаємо в селі і сюди 20 хв. пішки

Ця зала штучного походження, видовбана в скелі

А це вже її природнє продовження, туди ми і підемо

Автор статті всередині печери Млинки

Ось розповідь Бориса Гори як виникла ця печера

Зі Львова в печеру Млинки їхати якихось три години, ось координати. Дорога через Тернопіль люкс, без ям. Якщо є час, то можна відвідати якісь з чисельних Тернопільських замків в Микулинцях, Теребовлі, Чорткові і так далі.

Чудовий арочний міст є м. Теребовля прямо попри трасу

В’їжджаємо в село Млинки. Хату Бориса Гори впізнати легко. Вона, як і сам Борис, самобутня, автентична та неповторна.

Перед нами повстає козацька Січ. Подвір’я оточене дерев’яним частоколом, заїзд через фортечні ворота попри високу вежу. На ній, звісно що, майорять українські прапори.

Всередині обійстя нас зустрічає слов’янська свастика, статуя Сварога та місце для «кохайтеся чорнобриві, та не з москалями». Але то вночі, коли темно.

В будинку Бориса Гори можна переодягнутися, взяти напрокат спорядження чи, навіть, заночувати. Якщо ти, звісно, не москаль. 🙂

Всередині фортеці Бориса Гори

Тут, поруч цих легендарних пепелаців, я і запаркував свою “сраку”

Печера Млинки доступна цілий рік. Взимку тут тепло, а влітку стоїть приємна прохолода. В перервах між походами в печеру Борис Гора ще водить групи в Карпати, сплавляє їх по Дністру, відписує всім у ФБ та радіє адекватним гостям. Так що пишіть, дзвоніть, лазьте!

А Вам як така фізкультура?

Сподобалася печера? Тоді підписуйтеся на наш Телеграм канал і давайте більше мандрувати. Наприклад, поруч ще є: