В печері "Оптимістична"
В печері “Оптимістична”

Шо є спільного між Говерлою та печерою Оптимістична? Найперше, це статус. Говерла – найвища гора в Україні, а Оптимістична – найдовша печера. Та й не тільки в Україні. При загальній довжині ходів 260км «Оптимістична» одна з найдовших печер в світі.

В печері “Оптимістина”

Хоч Говерла і найвища гора в Карпатах, але вона далеко не найскладніша. У гарну погоду піднятися на неї може кожен бажаючий. Те ж і з “Оптимістичною”. В ній не прийдеться рачкувати всі 263+ км. щоб вибратися на поверхню. 😊 Магістральні ходи тут широкі та просторі, майже всюди ми йшли у повний ріст.

Звісно, як на Говерлі, так і в «Оптимістичній» можна знайти пригоди на свою голову. А де не можна? То ж як печера так і гора чудово підходять на перший спелео – туристичний досвід.

Вузькі місця в печері “Оптимістична”
Але зазвичай тут просторо

263+км – та це ж можна зі Львова в Тернопіль і назад зайти. Чи ухилянтів за кордон переправити… Але структура печери це не одна довга пряма кишка. “Оптимістична” нагадує велику круглу головку сиру діаметром 5км. А 263+ км ходів – це загальна довщина всіх «дирок» і пролазів у цьому масиві.

Карта печери
Типовий хід в “Оптимістичній”

В будь-якому випадку, «Оптимістична» – це є культове місце серед спелеологів. Цілі покоління виросли на ній. Ми також наважалися стати оптимістами. 🙂

Містичні місця в печері “ОптиМістична”
Наша команда “Оптимісти”

Вхід в печеру знаходиться в селі Королівка, Тернопільська область. Чотири години і ми на місці, паркуємося на подвір’ї сільської спелеохати «У Тома». Далі обід в місцевому кафе і, незважаючи на мороз, усі переодіваються в легкі комбінезони. Хто бував в печерах то знає: там завжди +10 С незалежно від погоди надворі. Щоб не спаритися там, нам  прийдеться троха померзнути тут.

Куди ти нас завів!!!! А фляшка де?
Кажани приймуть за свого 🙂
Коло входу в печеру “Оптимістична”

Вхід в печеру “Оптимістична” знаходиться у лісі, здалеку чимось нагадує підскельний німецький бункер. Спелеологи окультурили його бетонієм та поставили гермо-двері як у бомбосховищі, щоб не намивало всередину грунт і воду.

Вхід в печеру Оптимістична
А раптом там монстр причаївся? Тому дівчат вперед 🙂

Том і Євген – наші провідники. Вони лазять в цю печеру з 1983 року. Я теж тут з вісімдесят третього року, тільки народження. Вони розповідали, що раніше кожна експедиція в печеру починалася з відкопування входу. А деколи і закінчувалася цим самим. Перших сто метрів печери доводилося буквально пропливати на пузі як пацє в багнюці. Зараз вхід теж деколи заливає, але вже не так сильно. Ну і є ще вбиті дерев’яні стовпці по яких можна так-сяк навкарачки пройти сухим.

За спиною лишилися двері. Йдемо під землю!
Ось такий хід і стовпчики перших сто метрів. Часто тут буває болото по самі вуха
Ракохід в прямому сенсі цього слова
Євгеній – ініціатор вилазки і провідник
Запасний провідник дядько Том і його нескінченні веселі історії
Ці нарости називаються “Зуби Акули”

Коли я купував комбінезон в печеру то продавець мене запитав: «А що там може бути цікавого, в тих печерах?». А й справді, якщо тверезо подумати то там лише темнота, мокра глина, гостре каміння і хижі кажани. Ну ок, є ще кристали, сталактити і озера. Але, в будь якому випадку, на поверхні зустрічаються красоти в рази більші та яскравіші.

То ж моя відповідь була: йти в печеру це, насамперед, пригода, новий досвід та випробування себе. Люди тижнями живуть під землею не виходячи назовні. Бо їм там добре, в печері їх душа відпочиває. І привчають до цього дітей.

Печерні кристали – одна з основних красот
Кусок лави 🙂
Різні «плафони»
Прохід далі

В нашій групі було аж 12 людей. Звісно що великою аравою ми пересувалися повільно, тому в далекі райони не ходили. Але зате було весело.

Печерні люди
Це ти тут повітря зіпсував?
Зараз поліземо сюди!
Цей камінь називається «Глобус». Так його колись всі перелазили. А зараз камінь можна обійти, що я і зробив для цієї гарної фотки
А це печерний тест на тверезість. П’яний тут не пройде, звалиться вниз
Квадратний прохід ніби його хтось видовбав
Домоклів меч і автор цієї статті

За годину ходьби від входу, є містична підземна галерея. Тут ми зустріли гномів, русалок, гідру, домового, мінотавра та інших персонажів. А ще ж навіть не пили! Недаремно ж це печера називається “Опти-Містична”. Щоправда страшно нам не було, світло наших душ пропалювало цю печерну мразь наскрізь.

Це Гоблін. Для решти печерних потвор назв ще не придумали. Тому викладає просто їх фото без підпису
Вся ця краса зроблена в рамках Унікальної скульптурної експедиції. Більше про неї можна прочитати тут.
Казали що я збочинець
Хтось наклав йому повну голову думок
Ого! Дорогу нам перегородив монстр
Ще хто з нас носатий!

Люди в офісах скаржаться що погана вентиляція і немає чим дихати. А тут, в печері, до найближчого притоку повітря дві години ходьби. Попри це, нашій великій групі дихалосч легко.

Тут є монстри на всі смаки
Теж мені русалка знайшлася!
Лорд Волдеморд і першовідкривач печери “Оптимістична”
Першовідкривач цієї печери

Тут, також, можна оглянути експозицію кристалів та подивитися у глиняний телевізор. Зроблено це все руками спелеологів, які жили в таборах і придумували таку відмазку щоб не копати 😊

Колись в цю галерею приходилося аж 8 годин добиратися. Але завдяки тим, хто все таки копав, – нам це зайняло лише більше години. Деколи йдеш по траншеях в ріст людини і думаєш що це все «спєліки» своїми шкарами витоптали. А ні, ці ходи часто прокопували діти довгими печерними ночами.

Одразу видно що Політех це дира 🙂 Це не я придумав
В печері завжди 10 градусів
А ось і музей кристалів
Ну так, з таким напливом туристів скоро кристали тут будуть тільки у музеї
Печерна порода
Зараз тут йдуть новини на Полтва ТБ

Ми ще з чотири годинки побродили по печері і, змучені, вилізли на поверхню. Під кінець походу кристали та інші печерні красоти вже настільки приїлися що просто хотілося пива 😊 Попри це, ми з Євгеном і Руфусом все ж таки пробіглися вбік та оглянули місце ночівлі кажанів. Уявляєте, в одному коридорі їх висіло аж 500 штук, всі догори ногами. Стільки рукокрилих нараз я ще не бачив.

Стільки кажанів я ще в житті не бачив!
В печері тепло. Тому кажанчики не всі сплять, деякі, як ось цей, потягуються
Кажаняча Матриця

Далі були веселі вечірні посиденьки на кухні та міцний теплий сон у спальнику. Засинаю і просто тішуся що так гарно день пройшов.

Дякую всім за гарну компанію! Підписуйтеся на наш Телеграм канал і давайте мандрувати ще.

З питань відвідування печери контактуйте з турклубом Манівці.

Залишити відповідь
Вам також може сподобатися

Карпатський маяк або оглядова вежа на горі Цюхів

Це справжній кусочок Європи в диких Українських горах! Такої споруди в Карпатах…

Маловідомі Карпати або військові бункери на горах Стайки та Микулеска

А чи знали Ви що під вершиною гори Микулеска є справжній бункер…