Протягом шістдесяти років, цілого покоління львів’ян, теперішній Гарнізонний храм був наглухо зачинений та охоронявся як режимний об’єкт. В ньому, за товстими стінами тоді ще костелу Єзуїтів, розташовувався архів і книгосховище на понад два мільйони томів.
Гарнізонний храм Львова до і після відкриття
Серед містян ходили легенди про неймовірної краси оздоблення храму. Та лише одиниці мали туди доступ.
В 2009 році нам вдалося потрапити всередину костелу, там виявився таємний хід. Від побаченого аж дух перехопило! Ось фото, як виглядало книгосховище всередині Гарнізонного храму до його відкриття.
Книгосховище на два мільйони томів всередині костелу Єзуїтів – Гарнізонного храму Львова, 2009 рікШафи з книжками та унікальне розп’яття авторства Йогана Пфістера, 1616 р. Воно пам’ятає ще самого Богдана Хмельницького! Під час повітряної тривоги розп’яття закриваютьНаявність книгосховища, а не якогось складу, врятувало багатий інтер’єр костелу Єзуїтів від знищення
Ось коротка передісторія та більше фото з книгосховища. Було жарке літо 2009 року. Гроза добряче потріпала Львів, вибивши шиби в дзвіниці тоді ще костелу Єзуїтів. По хиткій та брудній голуб’ячій драбині ми забралися на його горище.
Всередині дзвіниці костелу Єзуїтів у Львові, 2009 рікТаємниче горище костелу Єзуїтів
Зверху жарила черепиця, знизу лякало обвалене склепіння. Туди ступати зась: можна провалитися. Тож ми пересувалися виключно по дерев’яних брусах.
Обвалене склепіння костелу Єзуїтів, 2009 рік
В кінці горища виявилася дірка в стіні. Через неї ми і просочилися всередину храму. Те, що там побачили, вразило нас на все життя!
Дірка в стіні, через яку ми потрапили всередину костелу ЄзуїтівВид зсередини на склепіння костелу Єзуїтів, 2009 рік. Обвал знаходиться над цими дерев’яними підпоркамиЦе ж склепіння після реставрації, 2023 рік
Ми стояли на вузькому карнизі під стелею, а весь храм лежав перед нами внизу. Ніс вловив характерний запах старих книжок і пилюки. Костел, наче Матрицю, заповнювали ряди шаф із тисячами стародруків. Судячи з шару пилюки, ніхто їх не читав.
Така виглядало книгосховище в костелі Єзуїтів у 2009 році. Ряди полиць з книгами, кілограми пилюки та аварійна стеляКнижкова “Матриця” в центрі Львова. Тут стояло більше ста високих п’ятиметрових шаф вщент набитих старою літературою. Це і наступні фото Зелі Так виглядають ці полиці знизу. Фото Д. МандзюкаПапки з документами в архівній частині книгосховищаЧастина полиць книгосховища вже порожня. Тільки сліди на пилюці нагадують про стародруки, які тут лежали
Якби мені це приснилося, то я б в житті б не повірив, що таке може існувати наяву, ще й в центрі Львова! Настільки фантастична та сюрреалістична картинка була перед нами. Шкода лише, що більшість Львів’ян так її і не встигли побачити.
Така от краса була за стінами костелу Єзуїтів в самому центрі Львова. Фото ВікіпедіяОрган, як і весь костел, оздоблений по-багатому. Зараз він в неробочому стані, але його ще можна відновити. Ось приклад!
Хоча тут нікого й немає, але ми, все рівно, говоримо пошепки: не пасує в храмі шуміти. Обережно, щоб не обвалити карниз, йдемо до вівтаря – серця костелу.
По вузькому карнизу над стелею йдемо до вівтаря костелуВид зверху на вівтар костелу Єзуїтів
У підвіконнику за вівтарем ми помітили замасковану ляду. Обережно її піднімаємо та бачимо гвинтові сходи вниз! Адреналін та цікавість аж зашкалювали.
«Так це ж справжній таємний хід у стіні середньовічного храму!» – сказав я собі та поліз першим.
В цьому місці знаходиться початок таємного ходу в стіні костелу Єзуїтів
Було очевидно, що до нас тут дуже давно ніхто не був. Сходинки вкривала сантиметрова пилюка якої, з кожним кроком, ставало лише більше і більше.
Так виглядав початок таємного ходу в стіні костелу Єзуїтів
Десь посередині ходу нам трапилося крихітне віконечко надвір. Через нього потрапляло трішки світла та свіжого повітря. «Так ми ж зараз вийдемо на Проспекті Свободи!», – подумав я. «А що як цей хід веде у Полтву, підземну річку Львова, яка протікає поруч костелу?». Мільйон разів бачив цю стіну ззовні і навіть подумати не міг, ЩО в ній може ховатися!
Вид на проспект Свободи з першого віконечка таємного ходу
Йти далі ставало все важче і важче. Віконечко, що десятиліттями було без шиб, дало притулок голубам. Птахи загадили сходинки так, що їх аж перестало бути видно!
Тримаючись за стіни щоб не впасти та, зігнувшись в три погибелі щоб не зачіпати стелю, ми продовжили спуск вниз.
Загаджені голубами сходи таємного ходу. Вид з першого віконечка вниз
На жаль, біля наступного віконечка голубиного посліду стало аж під стелю. Без ґрунтовних «розкопок» йти далі було неможливо. До землі залишалося лише кілька метрів. Ми припустили що в кінці, швидше всього, нас чекали би зачинені двері костелу або одна з замурованих приток підземної річки Полтва.
Вид на проспект Свободи з другого віконечка таємного ходу. Воно вже близько до землі, тому тут є ґратиФасад сучасного Гарнізонного храму Львова та хід, яким ми тоді спускалися
Піднімаємося нагору та покидаємо храм таким же чином, яким ми сюди потрапили. В голові лише крутилася думка:
«Який же це злочин, закривати такий красивий храм від людей! Книжки можуть і в іншому місці лежати».
Процес вивезення книг з Гарнізонного храму Львова, 2011 рік. Фото з Вікіпедії
Я тоді і уявити не міг, що лише за кілька років буду тут на хрестинах…
