«Не піду на Пікуя, там народу до… багато» – думав я собі. Під час планування маршруту хотілося податися кулись в гори поруч з закинутим тунелем, але куди? Крім Пікуя є ще Полонина Руна, але туди люди на машинах їздять, нецікаво. А от на горі Гостра, що розташовується між Пікуєм і Руною, я був лише раз іто влітку. То ж чому б і не сходити взимку!
гора Гостра
Вид з гори Гостра на гору Мунчіл
Нам туди!
На вістрі гори Гостра
Гора Гостра – це чудовий одноденний кільцевий маршрут. Він починається і закінчується в селі Розтока. Від с.Волосянка сюди їхати 40 хв. Дорога ґрунтова і в дощ може бути болото. Але місцеві якось їздять. Ми залишаємо авто коло церкви та моста і йдемо второваною лісовозною дорогою на перевал Низки. Десь посередині річка забрала дорогу і наробила ровів, зробивши її непроїзною.
Це НЕ джипінг в Карпатах. Це така в нас дорога обласного значення, що зєднує дві траси: Київ-Чоп і Львів – Ужгород.
Зато є час на краєвиди
Минаємо перевал і дорога стає кращою
Паркуємося ось біля цієї церкви
Початок маршруту, снігу немає
Починають проглядатися Пікуєнні ланшафти
Які ландшафти, такі і селфі
Десь за годинку ми вже були на гірському перевалі. Тут закінчується затяжний підйом та починається прогулянковий темп хребтом. Чітка вторована стежка йде в сторону гори Гостра. Навколо Пікуєнні краєвиди на Верховинський хребет. З іншої сторони гори Люта і Руна.
Вихід на перевал
На хребті вже сніжок. 800м н.р.м.
Радію що маю веселу та витривалу команду
Вані тут подобається!
Дурачимся
Ми траверсуємо гору Мунчіл та неспішно піднімаємося на гору Гостра. Шлях від перевалу до вершини зайняв нам півтора години. Але це з фотографуванням.
Єдиний суттєвий підйом на хребті. Крім самої Гострої звісно шо
Ось вже і на верху. Видно пройдений шлях
Бачиш он там Пікуй!
Пікуя собі! А й справді!
Пікуєнне фото як доказ що в житті щось бачив 🙂
Просто зимовий чілл
Чому чілл? Бо якраз траверсуємо гору МунЧілл
Чотири шари одягу і зимова куртка поверху
До речі про маркування маршруту. Орієнтуйтеся на таких от “мертвих” туристів 🙂 Вони лежать в потрібному напрямку
Траверс Мунчіла
І вперше бачимо гору Гостра у всій красі. Звідси ліворуч є спуск вниз в село. Ним ми вертатимемося
Біжимо скоріше нагору!
Фотографи завжди мусять пасти задніх
Полонина Руна
гора Люта
Тримаю рівновагу щоб не впасти вниз від захоплення
І Верховинський хребет у всій красі!
Гора недаремно названа Гостра. Дві туристичні трупи на вершинці не вмістяться. Та звідки їм тут взятися, ще й зимою. За весь день подорожі ми не те що не зустріли людей. Навіть слідів на снігу не було! Цінуймо такі Карпати поки вони ще є.
Гора Гостра
гора Мунчіл. Звідси ми щойно прийшли
Як бачимо шлях був неважкий 🙂
Дув дуже сильний вітер. Тому останній підйом дався найважче
Фото Жені як хлопці лишили її саму і побігли вперед
Відріг в сторону Полонини Руни
Фото Вані коли він втікав від шаленого Голема
Але старікашка наздоганяє…
Останній ривок…
Ще ніби сили є!
На вершині гори Гостра. Маємо ще одне маркування маршруту “мертвим” туристом. Голова показує кудою потрібно вертатися. 🙂
Ура! Ми це зробили. Дякую Жені за фото, а прапору що не порвався на вітрі!
Женя вже теж на вершині гори Гостра
А що там?
Пофоткалися і одіваємо на себе все що є
Налізла!
Але шось не дуже допомогло 🙂
Бо єдине шо справді гріє душу це віскі, любов до Карпат та чудові краєвиди!
Дув сильний вітер. Ми перекусили саморозігрівальними сухпайками, трохи задубіли і пішли грітися вниз. З гори Гостра є два продовження маршруту. Можна піти далі по хребту до села Пашківці. Дорогою буде ще хрест і мисливський будиночок. А в Пашківцях вже лапати маршрутку. Або закільцюватися до власної машини. Обидва маршрути цікаві бо вертаєшся назад іншою дорогою ніж йшов сюди. Так як нас в Розтоках чекав Джиммік то ми обрали другий варіант.
Гріємо їжу і руки
Найкращий обідній краєвид який тільки може бути
Фото до…
і після прийому їжі! Віджив!
Спускаємося з Гострої до траверсу гори Мунчіл. Від неї йде йде відріг в сторону села Кічерний. Проглядається мінлива стежка. Внизу вона переходить у надійну лісовозну дорогу та виводить в село, лише за два кілометри від авто. В сумі спуск зайняв дві години, а весь маршрут шість. Кільце на Гостру і назад склало якихось 15 км.
Поїв і аж сніг за ним куриться
Ще й пританцьовує!
Починає сідати сонце. Треба трішки поспішити щоб дійти до лісу засвітла
Краса заважає йти
Або такий от гарний фото-острівок на спуску вниз
Я теж хочу в кадр попасти
Відріг Мунчіла яким нам йти праворуч вниз у село. Женя попереду!
Вид з відрогу на північ в сторону звідки ми приїхали
Па-па, Гостра!
Бо Ваня троха зачекався
А це останній мертвий турист на шляху. На цей раз справжній. 🙁 Як нагадування що гори це не жарти. Особливо взимку!
Зі Львова ми виїхали о 7 ранку, а вернулися о 9 вечора. За день відвідали закинутий залізничний тунель коло с.Волосянка. Побували на вершині гори Гостра і побачили Пікуя. Бо, як відомо, хто не бачив Пікуя той не бачив … Влітку світловий день довший і до маршруту ще можна додати ВЕС коло Старого Самбора.
Змерзли читаючи цей звіт? Ось кілька теплих Гострих фоток для відігріву.
Впізнаєте ці краєвиди?
Вістря гори Гостра влітку
Вид на відріг в сторону полонини Руни
Ну і я, куди ж без мене 🙂
Дякую Жені і Вані за чудову компанію! Без вас нічого б цього не було.
Мандруйте! В горах багато всього цікавого!
Тут є опис нашої подорожі до закинутого залізничного тунелю в Карпатах.
Підписуйтеся на наш Телеграм канал щоб не пропустити нічого цікавого! Наприклад, як цей маршрут можна продовжити до гори Пікуй.
