Чи ще залишилися дикі місця в Карпатах? Без маркованих туристичних маршрутів, але з красивими краєвидами? На щастя – так! Вони настільки дикі, що, там, навіть, досі лежать деталі від загиблого німецького літака! І ми зараз до них помандруємо.
Наша Вершина
Залипальні краєвиди на Говерлу і Петрос!
Дикі гори, які все ще в нас залишаються
До цієї Гори немає легких маршрутів. Сюди потрібно йти в дво-трьоденний похід з ночівлею. Взимку тут кілька метрів снігу і лавинонебезпечні карнизи. Влітку – спрага, зграї мух та непрохідний жереп. Це вам не трьохгодинне сходження на Говерлу!
Наша вершина. Всі схили всипані “живим” камінням
Хоч вона і здається близько, але напряму йти не вийде, тому потрібно обходити ліворуч
Не віриться що зараз ми туди дійдемо!
В травні під самою вершиною ще до прутня снігу!
Буковель і Говерла
Пофоткалися і вертаємося назад до колиби
Ломитися Сюди вартує! З Вершини видно всі Горгани, Чорногірський хребет з тою ж Говерлою; Свидовець, Братківську, Сивулі, Явірник та примикаючі горби. На початку травня на Горі ще лежало більше метра снігу!
З одного боку сніг це добре: жереп був накритий і не заважав йти. Та, на жаль, зі снігу стирчав лише вершечок двигуна Junkers-52. Ми провідали знаменитий «гробік» та стянули одну його деталь вниз, до Музею загиблих літаків.
Місце де лежить літак
Зараз з-під снігу видно лише його вершечок
[/url]
А без снігу воно виглядало ось так. По посиланню є детальний опис літака
Спеціально не пишу назву місця куди ми ходили, щоб воно подовше залишалося диким. А кому потрібно – здогадається 😉
Наш провідник
Ми на Вершині!
Вид на Братківську
Говерла і Петрос
Горгани кличуть вперед!
Малий Горган і Синяк
Звідти ми щойно прийшли
Хребет Явірник
Поки ми тут розважаємося наш провідник спить
А розважалися ми по повній!
Влад і Свидовець!
Собака виявився зовсім ручним
Ну і вертаємося назад тим же шляхом
Десь тут на сніговому схилі лежить літачок. Здалеку не видно
Костя залип на краєвиди!
Ваня втикає як там дівчата в купальниках на Драгобраті зїжджають!
Пригодиться в музей!
Так і знесли аж до самої машини
Під Горою є колиба. Колись там велося полонинське господарство: була маржина, стайня та вориння. Зараз дорога до цієї полонини непроїзна. Тому ніхто з місцевих сюди вже не навідується. Зате маємо цілорічний притулок для туристів яким опікується Ярослав Куриляк.
Їжа, яку не потрібно нести
Полонина, де стоїть колиба
А от і вона!
Якраз встигли на чудовий рожевий захід сонця!
Правда колиба троха далеко від води. Зато які з неї краєвиди!
Стан задовільний
В перший день, поки ми по талому снігу дійшли до колиби, всі хто в берцах мали мокрі ноги. Я теж колись починав з військового взуття. Та як тільки спробував сучасне трекінгове то навіки вічні забув про «боти»,«гади» і «мартензи». Амінь. А поки берци сохли, то хлопці по черзі юзали мої тапочки: ще один неодмінний атрибут колибінгу який ніколи не варто забувати дома.
Сушимося ззовні, але не просихаємо всередині!
Пічка троха димить, але гріла норм!
Прибудова вже скоро завалиться
Забули не тільки тапочки
Дивлячись на Вершину знизу, ми думали що туди ніколи не дійдемо. Такою стрімкою та неприступною Вона здавалася. Але маленько-помало долізли: правда всі згоріли!
Уявіть собі: навколо сніг, шкварить сонце, дме зимний вітер – а наші розчервонілі писки аж просяться в тіньок. Це Ґорґани крихітко! Тут що хороша, що погана погода по свому небезпечні. Але ми не скаржилися. Надзвичайна краса повністю перекривала все решта.
Нам туди!
Але потроху потроху і зайшли!
Пройдений шлях
Останні метри до вершини
А ось і вона
Ми це зробили!
Втретє тут!
На фото Цекоти – камені з яких складається ця гора
Жереп. Люта зараза влітку і лагідний килимок взимку
На дорозі назад знайшли мертвого окупанта 🙂
Мене деколи запитують: «Підскажи цікавий маршрут в гори?». А я відповідаю:
«Навіщо? Хіба не краще придумати свій власний?! Хіба не цікавіше взяти в руки карту, погуглити, ввімкнути фантазію та видумати щось своє? А потім піти та спробувати реалізувати це на практиці.”
В Українських Карпатах, на відміну від «загосподарюваної» Європи, ще залишилося поле для творчості. І це їх величезна перевага! Але для настирливих таки маю список цікавих місць 🙂 Мандруйте!
Початок походу!
Дорога до полонини
Коли всі щасливі байдуже на мокрі ноги
Частину шляху “закуску” прийшлося таки нести на руках
Спеціально не пишу назву місця куди ми ходили, щоб воно подовше залишалося диким. А кому потрібно – здогадається 😉
ЖПС в час війни то ненадійна штука. Карта та компас куди краще!
Повернення назад. За три святкових дні ми тут жодної людини так і не зустріли. Воістину ДИКІ місця!
На сонці дорога до Буковелю розмокла і перетворилася на суцільне багно
+2кг
Але перед самим авто ми надибали чудо-керхер!
Ура! Ми знову в цивілізації!
Сподобалася мандрівка? Тоді підписуйтеся на наш Телеграм канал щоб знати більше нетипових маршрутів Горами. Наприклад:
або
