Ми одразу під’їхали до будки сторожа. Назустріч вийшов дєд з дебелим дерев’яним дрючком у руці.

– Ми хочемо вилізти на кран! – заявили прямо.

– Ану йдіть звідси! – Після чого дєд почав щосили гатити дрючком по іржавій нозі екскаватора. Звук получався такий собі, в Святодія краще виходить. Тому особливого враження на нас не справив та страху не нагнав.

– Ну Ви розумієте що ми все рівно на нього виліземо? – чесно запитав я.

– Я щас подзвоню і сюди приїдуть!

Це звучало непереконливо. Ми ж просто збираємося вилізти на кран пофотографуватися. Паркан не перелазили, замків не ламали. Навіть болгарки і автогена з собою не маємо. Якщо сторож і справді викличе на нас «підмогу», то йому першому дадуть тягла. Що даремно потривожив. А ми спокійно поїдемо купатися на к’арєр який цей екскаватор колись і зробив.

– Давайте може якось домовимся? Щоб і Вам і нам було добре? – не полишав я надії на мирний залаз.

– Я тут охраняю, сюда лазити ніззя! Якщо хтось дізнається в мене будуть проблєми.

– Ну ми ж нікому не скажемо. І вам компенсуємо. Маємо, наприклад, холодне пиво…

– Йдіть звідси і всьо! Горло втомилося перекрикувати стукіт його палиці. То ж ми вийшли з машини і спробували підійти ближче щоб спокійно поговорити. Сторож припинив стукати і похапцем відступив назад в сторону своєї будки.

– Не підходьте! – прокричав він

– А то що?

– Я щас подзвоню і сюди приїдуть.

Нам стало все ясно. Він нас боїться! Продовжувати розмову з підсліпуватим, глуховатим і трішки неадекватним сторожем не було сенсу. То ж ми розвернулися і поїхали до кар’єру купатися.

Футболку треба зняти щоб не замочити репутацію Експлорера. А то в чаті знову членососити будуть 🙂

Перед залазом

Скупнувшись ми взялися до діла. На цей раз машину залишили в кущах неподалік від підйому на кран. І, не чекаючи зустрічі зі старим знайомим, полізли металевою драбиною нагору.

Доволі хороший стан драбини

Ой! В мене Рево випало…

Вже біжу діставати!

Сірку в Новояворівську добували відкритим способом. Крокуючі та роторні екскаватори зрізали ґрунт шар за шаром. Це все везлося на збагачувальну фабрику і йшло потім на виробництво сірників. Я жартую. Насправді сірка використовувалася для пороху, гуми, в хімічній промисловості і багато ще де.

Ось тут на відео ще видно той екскаватор.

«Крокуючі???» – недовірливо перепитаєте Ви… Саме так! Величезні екскаватори мали ноги і могли ходити. Така конструкція забезпечувала менший тиск на ґрунт що, в умовах пісчаного кар’єру, було важливо. З часом виробітка розросталася і підтоплювалася. Але не це погубило Сірку. І навіть не насрання незалежності, як часто прийнято вважати.

У 80-х роках вчені винайшли дешевший спосіб добування сірки під час перегонки нафти. Роблять бензин, а тут ще й сірка получається. Взагалі клас! Тому застарілі сірчані заводи позакривалися у всьому світі, а не тільки у нас.

Бог Екскаваторів!

Нога авторства Святодія

Поки я все це Вам розповідаю, сторож недовольно ходить навколо нашої машини. Фотографує номера та вдає шо кудись дзвонить. Та хай тільки спробує торкнутися її своєю сучкуватою палицею! Йому прийдеться власноручно заводити екскаватор і дати »дітям» ним троха покопати та покататися. На менше ми не погодимся.

Сьогодні кар’єр під Новояворівськом став великим та глибоким озером. Вода тут відносно чиста. Люди купаються і, крім нашого сторожа, ніхто на мутантів не перетворюється. За останні десять років розвинувся туризм та поменшало пост-індустріальної руїни. Як і наших крокуючих екскаваторів. Колись їх було десять. А зараз останній із могикан одиноко очікує свого етапування в район кар’єрів Кривого-Рогу.

Тут був колись карєр. Наші екскаватори на задньому плані

Зверху ще то залипалово!

Впевнений зо через десять років тут буде купа котеджів і баз відпочинку

Сонячна електростанція виглядає майже як виноградні поля. Хоча хто на них дивиться як тут внизу такий монстр!

Останні із могікан

Крокуючий баян це старий екскаватор. 🙂 Він давно описаний на Експлорері. А от на вершечок крану піднімалося значно менше людей. І ми є серед цих щасливчиків!

Кран потрібний для демонтажу та обслуговування екскаваторів. Без нього залізо на фуру не повантажиш та не продаси. Тому кран досі підтримують в робочому стані.

Нам сюди!

В честь річниці слова “Vergaz-ить”

Вані з чубчика крану було видно навіть польський кордон. А також як там туди-сюди літають дрони з цигарками.

Всякі схеми підвіски вантажу на трос крану. А заодно і страхування транспорту під вантажем + оберіг самого крановщика. Потрійна надійність!

Праворуч від місця крановщика. Показувало швидкість і напрям вітру

Ліворуч від місця крановщика керування краном. Тобто він ним керував одною лівою!

Робоче місце крановщика. А де кермо і педалі?

За спиною в крановщика кімната з реле

З чубчика крану ми на власні очі зацінили кар’єр у всій його красі. Враження значно яскравіші ніж знімати це квадрокоптером і потім переглядати на телефоні. Бо є дві великі різниці, що дивитися на PornRuf, а що побачити вживу. В цьому і полягає кайф. Все в реалі!

Вид з крану на кар’єр

Вид з крану на екскаватор

Просто вид з крану

Підписуйтеся на наш канал “PornRuf“. Ще не таке побачите 🙂

Поки лежатиме на пузі цей останній крокун, стоятиме і його підйомний кран. Після чого поїде будувати якісь висотки.

До речі, сторож так і не уздрів нас на крані. Загорівші тіла непогано зливалися з іржавими потьоками на металоконструкціях. Або боявся підходити. Ми почілили, дочекалися поки дєд схариться охороняти Джимміка і піде в свою будку. Після чого спокійно спустилися вниз, завелися і поїхали дивитися на височезні труби що були в кліпі Скрябіна.

Але ці труби то на наступний раз. Телефон повідомив що нас вже чекають дівчата на Глинянському.

Руфайте і буде вам щастя!

Explorer 2.0 Дякую Vergaz та Вані за чудову компанію!

А Ви підписуйтеся на наш Теелграм канал щоб бути в курсі всіх цікавих місць!