Маршрут такий:
Київ — Ворохта – Заросляк — Говерла (2061м) — мала Говерла (1762м) — Велика Козьмеска (1572) — австрійське кладовище — Крива Хедя (1298м) — Кукул (1540м) — Під Берди (1388м) — Буковина (1216м) — Велика Карпатська Гойдалка — Вороненко — Київ
Збирались ми заздалегідь в цю подорож, все спланували. Особливо якщо взяти до уваги той момент що у всіх нас робота і план був вирушити в четвер ввечері і в неділю вранці бути в Києві.
Авжеж ми розраховували знайти таксі до Заросляка) але про ці пошуки згодом
Ааа до речі, зважаючи на маршрут — підйом, спуск і так весь маршрут, я вирішив не брати палатку, а на заміну взяти каремат, гамак і спальник… ну ідею ви зрозуміли😁 усьо, летс гоу 🛤
Вечоріє, погода стоїть чудова, мої друзі вже приїхали на вокзал (Андрій та Михайло, їх супутниці Таня і Марія), за годину до відправлення, ну а я користуючись тим що живу поряд, вирішив прийти за 5-10 хв.
Дорога пролетіла швиденько, зранку прокинулись, я поснідав сухпаєм і був готовий і заряджений на подолання будь-яких перешкод.
Прибули до Ворохти і почали пошуки 🚖. Ну як завжди там стоїть купа “бариг” які налітають на туристів намагаючись один в одного вирвати ласомий шматочок)
Ми постопили і на станції в сторону бази, і на вокзалі, але через те що наш бюджет обмежений — ніхто не погоджувався везти нас 5 за таку суму… Година пошуків і ми нарешті знайшли ще попутниць.
Все мерщій вантажимось і рушаємо!!!
Дорога до тур бази самі знаєте яка — нормальний такий масаж)
Приїхали, розрахувались, вистрибнули, 5хв на посмалити і вгору⛰️
Згодом десь після виходу з лісу (ми пішли зеленою стежкою) дівчата вже втомились, ми зачастили з перервами і підйом дуже сильно затягнувся, в наших планах було ввечері вже бути у підніжжя полонини Кукул… але сталося не так як гадалося…
2 палатки, зайві речі, все це обтяжувало підйом
(Допомагаю нести палатку в якій навіть ночувати не буду)
Десь на малій Говерлі я вже почав замислюватись чи варто підніматись на саму вершину, чи може я лишусь з речима, а решта групи підніметься, але Андрій мене спонукав йти далі — до кінця!
Десь о 17 ми були на вершині, а вийшли на маршрут о 13…
Але воно того 100% варте
Ми це зробили — Говерлу підкорили!)
Перепочили, пообідали, пофоткались
Спускатись ми почали через годину, і задавалося б мали зайти в ліс о 19, але … дівчата встигли за300-титись ( хоча це може статись з кожним — різка зміна висоти, тиск)
В решті решт ми заходимо у ліс
На годиннику вже 20:30 ….
Я проклинаю все на світі, адже до місця зупинки там ще йти і йти — годину за навігатором p.s. тобто 2)
Постійні перепади висоти, вузька стежка, темрява, моторошні звуки ( нас ще й водій таксі встиг налякати дикими тваринами яких ми можемо зустріти), червоний ліхтарик, і стовчики колишнього кордону
Все це визнажує або ж загартовує) мене тішить думка, що ми прийдемо розведемо багаття і ляжемо спати, а завтра вранці маємо вирушити далі, бо відстаємо, а ввечері то потяг…
Нарешті ми доходимо до місця де влаштували привал. Мене як завжди ніхто не слухав, почали ставити палатку до того як я розвів багаття, якщо це можна так назвати, після злив що пройшли, в низині вся деревина мокра.
Ну і як можна здогадатись, знайшовши щось сухеньке ми розвели багаття і весь дим з мокрих дров пішов в палатку)
До речі з нею була оказія, чохол на 3 місну, палатка двомісна, тент на 3
Добре що в Міши хоч все ок було
Якась фотка в темряві на місці ночівлі
Я закинув гамак повище, поклав туди спальник і вмостивсь
Авжеж. Що ще робити після теплого чаю і вечері — тільки сон
Проспав я недовго, години зо дві. Подув легкий вітер, але він дуже сильно морозив спину, тому я пошукав ще дров, докинув у багаття і перемістився на каремат до вогню і успішно заснув)
Прокинувся вперше без дзвоника, почав в прикол всіх бути вдарами алюмінієвих кружок одна об одну)
Сніданок, ранкова кава, багаття — це окрема атмосфера в горах😇. Розпочали збори
Так довго ми ще не збиралися… вирушили з запізненням на 1 год але з надією нагнати втрачене.
Знову старий кордон, ледь ледь видна стежка і ми йдемо далі — до полонини Кукул
Десь між Кривою Хедею та Кукулом
Дорогою скінчується вода, я тримаю запас як не хотілося б пити, адже точно знаю — Кукул=вода бо там є 100% джерело. На маршруті також є позначка, але там якось мені не подобається, 300м від маршруту, кудись… не дуже мені кортіло в хащах якихось блукати)
Дорогою зустрічаємо туристів що йдуть з Кукула, ми привітались, обмінялись новинами пережитої ночі і вони кажуть що от, тут поряд є джерело, там стежкою, праворуч чи ліворуч ( вже і гадки не маю як було) є джерело і ми з вогниками в очках спішимо вперед, алее …. АЛЕ
Ми проходимо далі маршрутом, спиняємось. Чуємо як дзюрчить вода і в агонії тільки втрачаємо час на пошуки… я не знаю чого я не пішов далі… адже на полонині точно є вода, а тут…
Знесилені 30 хвилинними пошуками, я злий як пес, кажу що треба йти далі, ось взійти на гору і там джерело, але дівчата втомились, води лишається обмаль, я віддаю свій резерв.
Води немає, в мене одна ціль — джерело, я не готовий зупинятись. Тільки йти і йти аж до поки не буду біля води, я беру палатку Тані, аби їм було легше йти і в соло піднімаюсь на Кукул
Вже чекаючи біля джерела, хвилин 30 на своїх друзів, я набуваю якоїсь такої тиші, відчуваю спокій і легкість — перша мандрівка в гори, ну най так, най не зовсім ідеально, та й що… погляньте но….
ВОООДДДААААААА
Ще й такий вид на Говерлу
Година відпочинку і ми рушаємо далі — попереду ще 10 км шляху до станції, потяг о 19 наче, ми на полонині Кукул, сонце вже перейшло на іншу сторону горизонту, так так — 15:30 і в нас 3 з половиною години…
Шлях до Вороненка
До речі, на полонині трапилась кумедна ситуація, прийшла корова до водопою, і чомусь пішла до нас 🐄, а ну да, чомусь, може тому що ми поляну розклали і їли наче тиждень на підвалі нас тримали.
Ця дурна істота наблизившись до мене, злизує в мене хліб в пакеті і починаю його засмоктувати… Ну для уяви, я їм сухпай, поряд хлібина і я бачу цей язик, довгий як тиждень і в секунду рукою хапаюсь за пакет
Корова продовжує намагатись поцупити в мене хліб, що їй частково вдається (адже хлібина ломається навпіл) і у мене залишається ломтик, а корова здобуває більшу частку і ще й з пакетом… Бідна тварина проковтнула все в секунду поки я був у розпачі… треш, сподіваюсь з нею все ок)
Я вже не дуже вірив що щось вийде… стосовно часу, чомусь я хибно оцінював сили нашої команди по своїм силам)))
Вид з гори Під Берди
Сироварня
Уже важко, багато міні зупинок, але ми йдемо, доходимо до гойдалки звідки відкривається такий чудовий вид
Спустились ми рівно за 30-40 хв до відправлення потяга, встигли зайти у місцевий магазинчик, люб’язно потеревеніли з власником, який як виявляється більше 10 років жив в Києві, отака земля тісненька) і почимчикували до станції.
Мої друзі вийшли у Львові ще погуляти день, а я не мав часу, адже в понеділок на роботу… тож поїхав до Києва
Ще ніколи не висипався за 4 години… а повітря, не можу пригадати, де ще є таке чисте і приємне, окрім Карпат!
Кожен подих, як нове життя
22.08.2024 – 25.08.2024
