Швейна фабрика в місті Новояворівськ була закинута ще за радянських часів. “Швейка” була повністю готова до роботи і навіть було завезене все необхідне обладнання і матеріали. Та не судилося…Ось як вона виглядає зараз
Техпаспорт одного зі станків, який ми там знайшли, був датований 1983 роком. Це і є дата побудови фабрики. Точну дату закриття нам так і не вдалось дізнатися.
З одної сторони будівлі розташована невелика парковка на якій присутній сторож. Зараз на території присутні двоє охоронців, проте один з них виходить на роботу лише раз на місяць, лише щоб трохи очистити територію.
Так як сюди залізти досить легко, то це місце облюбували графітчики, мародери, руфери і просто малолітні алкоголіки які ховаються від батьків. Територія тут досить велика територія, а сама будівля в поганому стані. Багато сміття і уламків скла які тут залишили вандали. Але цікаве також є.
Перші поверхи двох крайніх корпусів наполовину затопило водою. В початковому корпусі, де знаходиться основний вхід, ми знайшли величезну купу рулонів волокна. Воно мало б пізніше перетворитися в тканину (нажаль, забув сфотографувати).
Пройшовши трохи далі по заплутаних коридорах ми побачили двері ,які на диво не погано збереглися. Зайшовши в них ми перед нами відкрилася кімната повна розкурочених електричних щитків.
Трохи походивши там ми знайшли той самий техпаспорт який я згадував на початку статті.
Недалеко від щитка, в якому лежав техпаспорт, валялась табличка з електро схемою. 
Оглянувши все ми попрямували далі. Далі були величезні кімнати з залишками станків і великими вентиляційними трубами.
Розглядаючи місцеві красоти ми вийшли на дах головної частини фабрики. За стільки років простою там встигли повиростати різноманітні рослини і навіть невеликі дерева.
По пожежній драбині ми спустилися на нижні яруси даху який нічим не відрізнявся від основного. Після невеликого перекуру 🙂 ми пішли на пошуки входу на найвищий ярус даху. Він знаходився на висоті приблизно 11-12 поверху.
Через головний дах ми перейшли в крайній корпус будівлі і побачили, що прохід далі був закритий звареними з арматури перегородками. Походивши трошки по доступній для нас місцевості ми знайшли невеликий прохід в стіні. Його “прогризли” сталкери, які тут вже були до нас.
Так ми потрапили в кімнату з якої змогли вийти в ту частину будівлі, що була за ришіткою. Сходами ми піднялися на верх, але там нас чекали металеві двері які закривали прохід.
На них висів замок і вже хотіли звітам йти, але мені прийшло в голову потягнути замок вниз і… О диво, він зірвався. Зрештою, враховуючи його вік це було очікувано.
На тому даху не було нічого цікавого, але ми зайшли туди ще раз після того, як оглянули всю решта будівлю. Ввечері звідти красивий захід сонця.
На території фабрики було декілька глибоких з водою ям, але найцікавіше – це закинутий гусеничний кран. Залазити довелося по лежачій стрілі яка проходила над невеличким озерцем.
В крані залишився моторний блок і панель керування.
В кабіни вкрали майже все, тому там немає нічого цікавого.
Виходили ми через моторний відсік 
Біля крану нас зустріли юні сталкери яких дуже зацікавили залишки мотору що на фото. Розпитавши народ і пошукавши в інтернеті ми дізналися, шо закинули “Швейку” десь у 80х роках. Вона була побудована на болотних ґрунтах і фундамент почав просідати. Маленьку будівлю, яка колись належала до тої ж таки Швейної фабрики, викупили і облагородили. Там зараз там знаходиться діюча швейна фабрика. А основна будівля і велика територія просто стоять поступово заростаючи деревами.
Підписуйтеся на наш Теелграм канал щоб бути в курсі всіх цікавих місць! Наприклад:
