Всім привіт ! Сьогодні розповім про бомбосховище з дуже цікавим залазом.
Одного чудового вечора, я в компанії з порушником громадського порядку опиняємось на території якогось підприємства, яке на диво, ще працює. Акуратно гуляючи помітили герму на другому поверсі ! Діставшись чарівним чином до неї і, не менш дивним чином, опинившись за нею спускаємось та опиняємось за ще одними гемодверима, вже в самому схвищі.
Перше, що нас зустріло – це світло. Взагалі я був здивований, як там взагалі працює електрика, зараз самі зрозумієте чому.
Першою ми побачили кімнату з ФВУ. Фільтро-вентиляційна установка потрібна для того щоб фільтрувати забруднене повітря після ядерного вибуху на поверхні. Насправді доволі цікаво це все. Я не дуже бачу сенс жити після ядерного апокаліпсису, оскільки життя перетвориться в виживання серед руїн та катаклізмів. Надіємось, що цього ніколи не станеться, хоча з таким сусідом поряд краще бути готовим до всього…
Далі по коридору було вже цікавіше. Зустрічає нас медпункт. Плакати нереально красиві.
Плакати, на жаль руснявою, але, тим не менш, вони додають трошки радянської атмосфери, яка колись тут панувала. Якщо придивитись до плакатів то можна вивчити багато цікавого. Наприклад, як буде проходити дезактивація навколишнього серидовища після апокаліпсису. Насправді всіх просто мали б загнати працювати назад на заводи для “оборонки”.
До речі, до повномасштабного вторгнення ніхто і подумати не міг, що ці споруди стануть для когось прихистком… Зараз в фактично будь-яке бомбосховище можна потрапити легально, а раніше ми потрапляли так. Якби така халепа трапилась в часи СРСР, то довелось би ховатись або в підвалах, або в так званих “піддомниках”.
Якщо для Вас прихистку від атомного вибуху би не знайшлось, то допомогла б порада з однієї таблички, яку я колись знайшов в бомбосховищі. Напис був ціквавий: “Бомбоубежище заполнено. Укрывайтесь в складках местности”
Ну, повернемось до суті. Далі ми потрапили в великий зал з кріслами. Плакат над головою не погано так ще зберігся. Нижньому, на жаль, пощастило менше. Моєму здивуванню меж не було тоді, коли я зміг ввімкнути радіо Колгоспник, яке Ви можете побачити на даному фото.
Також в цій кімнаті було багато менших плакатів, які в дуже поганому стані. Жаль їх, насправді. Зараз такі просто утилізують, хоча вони могли б пригодитись для якогось музею, який би описував історію даних споруд. Багато кому було б цікаво побачити як їхній прихисток під час повітряних тривог виглядав колись, умовно років 30 тому.
Повернемось до теми з проводкою. Штукатурка на стінах посипалась через вологість, яка тут величезна. Весь об’єкт в плісняві через воду, яка стояла тут роками. Вона або кудись зникла, або її відкачали.
Станом на 2022 рік там було вже повністю все прибрано та готово для прийому людей. Мушу відзначити, що об’єктом і справді зайнялись та довели до порядку. Якби так було всюди, то повномасштабну війну всі б зустріли з готовими укриттями, а не з затопленими підвалами без гермодверей і світла.
Також, в цому залі був дуже рідкісний експонат. КЗД – коляска захисна дитяча. Ця штука мала б захистити дитину від різноманітних отруйних речовин в повітрі, які б стояли або від радіоактивного вибуху, або після хімічної атаки.
На жаль, нових КЗД я не бачив, але думаю що нам би вони пригодились, оскільки русня не дотримується правил ведення війни і випадки застосування ХЗ вже були. Наприклад на Херсонщині. Ось так виглядає вже, напевно, експонат для музею.
Наступною кімнатою був склад, який тут зробили. Ніяк на роботоздатність бомбосховища він не впливав, тому правила експлуатації захисної споруди в мирний час не були порушені. Хоча мені насправді цікаво, звідки тут стільки каністр і для чого вони використовувались ?
Поряд булаа ще одна кімнатка. Це вже склад майна ЦО. На жаль, багато чого там вже зникло, проте протигази серії ГП-5, ГП-4У та аптечки АІ-2 були в величезній кількості. Також були ноші, лопати та інші потрібні речі.
Далі по коридору справа – герма. Доволі няшна 🙂 Цікаво, чому колесика розташовуються знизу коло підлоги, типу для карликів герма ?
Далі по маршруту кімната з дизель-генератором, який мав би забезпечувати роботооздатність споруди без світла, яке б зникло після ядерного удару. Від основного коридору кімнату відділяють дві масивні герми. Всі в робочому стані, кайф 🙂
А ось і сам дизель. Насправді і зараз такі машинки пригодились би, особливо після ударів по критичній інфраструтурі, коли всі сиділи без світла. Таким генератором спокійно можна забезпечити роботу хоча б одного маленького цеху. Проте я не електрик, тому це діло краще залишити професіоналам, я лише надав пораду 🙂
Рідко можна знайти дизель в такому хорошому стані. В основному, їх просто розбирали, але в цій кімнаті і досі стоїть прекрасний запах моторного масла 🙂
Звичайно, дизель колись можна було запустити. Можливо зараз теж, проте я не впевнений. Ось так виглядав пульт керування даним апаратом. Все клацається і досі 🙂
Далі ще були туалети Ч/Ж, проте сенсу їх фотографувати я небачу. Ще трошки посидівши в самому сховищі, ми сунули на вихід. Ось такий бомбік ми дослідили. Сподабалась історія ? Тоді підписуйтеся на наш Телеграм канал.Там Ви зможете прочитати про різні сховища, наприклад:
