Водоочисні споруди – це так називаємо їх ми, а скандинави – “комплекс з відновлення води”. І це визначення мені дуже подобається.
Вцілому, процес очистки відбувається для усунення з каналізаційних вод всіх домішків, крім самої води. Спочатку від більших елементів твердих відходів та каміння, потім дрібніших (залишки серветок чи не найбільше там трапляються), згодом від піску і жиру. А тоді включається біологія, вірніше бактерії, що споживають кисень і органічні залишки в воді, перетворюючи органіку на намул.
Намул кілька разів відстоюється, чистіша вода проходить далі, в підсумку у річку. Від якості обладнання на цих всіх процесах залежить наскільки вдасться очистити воду, щоб далі в річку вона йшла з допустимим забрудненням. Річка згодом доочищує воду, адже по суті сама виконує всі перераховані процеси з очисних споруд. Але робить цю роботу розтягнутіше в часі і течії на десятки кілометрів. По суті, людина навчилася очищувати воду у річок, повторюючи та інтенсифікуючи ці процеси.
В 20-му столітті забруднених стоків стало настільки багато, що водоочисні споруди перетворилися на первинну потребу будь-якого міста. І вартують такі інвестиції дорожче, ніж більшість видимих міських інвестицій. Так, для прикладу, модернізація (або будівництво) водоочисних споруд для 500-тисячного міста обійдеться не менше ніж 300 млн євро (або 300 новеньких низькопідлогових 5-секційних трамваїв).
З водою розібралися, а куди ж дівається намул? Ой: болюче питання для всіх, без винятку, українських міст. Ця волога, біологічно активна, небезпечнна і дуже смердюча маса зазвичай складується на мулових полях. Там вона смердить, виділяє масу газів та, через грунтові води, забруднює довкілля.
А що ж роблять з намулом у світі? За допомогою зброджування в метантенках з намулу виділяють біогаз. Його можна використати для генерації електрики, яка, в підсумку, живитиме тіж-таки енерговитратні водоочисні споруди. В кінці процесу, позбавлений газів намул зневоднюється, висушується і спалюється.
Так відбувається процес на очисних спорудах міста Любляни. Але для Львова буде зреалізований ще кращий варіант! Про нього згодом 😉
Дякую всім за увагу!
Сподобалася стаття? Тоді підписуйтеся на наш Телеграм канал щоб знати більше. Наприклад:
1 коментар
Львівські очисні споруди мають три великі проблеми:
1 – Вони смердять. Неприємний запах виділяє мул, що там сохне
2 – Вони заслабкі. Частина стоків неочищеними потрапляє в Балтійське море
3 – Вони застарілі. Очисні + КНС це половина всіх видатків Львівводоканалу за електроенергію
Маємо замкнене коло: Очисні споживають багато електрики -> Щоб споживали менше їх потрібно модернізувати -> На це бракує коштів бо тариф на водовідведення встановлює держава.
Вирішенням усіх трьох проблем є газогенератор. Це установка, що з мулу виробляє біогаз, а з нього – електрику. Її достатньо, щоб очисні споруди живили самі себе.
Встановлення газогенератора у Львові вирішить усі три проблеми очисних споруд: