Павутиння підземель охоплює всю столицю. І це не тільки звичні для нас тeнелі метро. Це як відомі підземні річки, так і маловідомі дренажні системи. Крім цього існує ще величезна кількість підземель, про які мало хто знає -це технічні споруди, на кшталт водогонів, кабельних колекторів та теплотрас.
На сьогоднішній день у Києві налічується близько 70 дренажних ситем та ще більша кількість підземних річок (близько сотні). Ними можна спокійно пересуватися з одного кінця міста в інший, блукати цими безмежними коридорами на одинці зі своїми думками. Головне в цій підземній романтиці не загубитися серед лабіринтів та не зійти з розуму від темряви, та того що в ній знаходиться.
ДШС (дренажно-штольтові системи) почали будувати ще у давні часи печерними монахами. Це робилося для того, щоб під час дощу та повені, грунт не з’їхав до низу. Найстаріші з подібних систем розташовуються під Києво-Печерською лаврою. Вони з’єднуються як і з печерами та ходами, так і з новітніми дшс. Багато легенд ходить про те як ченці вирили 9 рівневі системи печер та заховали там усі свої знання та скарби, але доступ до них, ніхто не може знайти й понині.
Найпопулярнішими дшс серед молоді та туристів є Аскольдова та Нікольська. Перша є доволі просто, прямою по формі, легкою в пересуванні і має гарний величезний колодязь, глибинною в 33 метри. Друга ж має гарні кам’яні стіни, з арочними формами, та підходить близько до дальніх печер Києво-Печерської лаври. Але це усього дві, про які всі говорять, а скільки ж ще приховується від очей простих містян. Не тільки Зелений театр оповитий цими ходами, а ще й усі схили Дніпра, й взагалі усі пагорби Києва – а їх безліч у столиці.
Серед підземних рік містяни з легкістю можуть назвати Либідь та Клов. Вони тягнуться через велику частину столиці. Але мало хто знає, що Либідь має безліч притоків, які є не менш цікавими та безлюдними. Тільки одиниці відправляться у відчайдушну мандрівку Почайною, Скоморохом, Курячим бродом, Бабиним Яром або Горіхуваткою.
Усі діггери рекомендують одягати озк захист, спеціальні бахіли, щоб не забруднити одежу й не промочити ноги. Та що там ноги, хто хоч один раз попадав під “підземні водоспади”, які утворюються від перепаду рівнів та зливу води з верхніх на нижні. Проте усі поважаючи себе діггери починали лазити у білих кросівках або шльопанцях, та іноді навіть з парасольками 😁. Не потрібно забувати й про усіма любимими кульками на взуття, яке рветься через 5 хвилин після прогулянки.
Окремою статтею можна розказати про різноманітні колектори, теплотраси, водогони, лівньовки та технічні комунікації, а також метро, бункери та збойки.
Треба також і не забувати про безпеку. Подібні підземні є дуже небезпечні, треба мати гарну підготовку, екіпіровку та карти систем. Не варто ходити й самому, бо ти не знаєш, яку травму ти можеш отримати й ніхто не буде в змозі тобі допомогти, бо там зв’язку немає. Темні коридори та постійні повороти збивають твій мозок і з плином часу усе зливається в одне. Перед походом завжди треба вивчити місцевість та подивитися погоду, бо є місцини, де під час та після дощу йде відтік води і тебе може просто знести потоком
