А Ви знали, що найбільший в Україні трубний орган знаходиться у Львові та має аж близько шести тисяч труб. Його побудували австрійці в 1932-33 роках і він ще досі неймовірно виглядає та звучить. В Органному залі майже щодня дають концерти, а від музики аж мурашки по шкірі бігають.

Та мене завжди цікаво інше: де там поміщаються всі ці тисячі труб та як вони з’єднуються клавішами на сцені? Це ж яка махіна повинна бути!

Нарешті нам вдалося потрапити за лаштунки Львівського органного залу та побачити все на власні очі. Це були неймовірні відчуття блукати нутрощами музичного інструменту та спостерігати як все працює зсередини.

У статті ми постаралися Вам їх передати. Побачене вражає!

Львівський Органний Зал знаходиться у старовинному колишньому храмі Марії Магдалини на перехресті вулиць Ген. Чупринки та С. Бандери. Це майже центр міста, тож сюди дуже полюбляють приходити львів’яни, не кажучи вже про туристів. І недарма! Крім красивої будівлі та затишного дворика тут ще можна насолодитися вишуканою музикою.

Ну а для молодшого покоління орган це Хелловін та музика з «Родини Адамсів» 🙂

Переступивши поріг колишнього монастиря ми завмираємо від здивування. Замість сірого коридору та напівтемних келій бачимо сучасну мистецьку галерею. Останніми роками органний зал активно реконструюють та розвивають. Не забуваючи, при  цьому, про його багату історію.

Наприклад, нещодавно вони відновили настінні розписи Я. Розена, які були поховані в туалеті під сірою плиткою. Чи відреставрували старий рояль. Він, тепер, бере участь в концертах. Та, що найголовніше, адміністрація дбає про автентику концертного залу і стан його головного інструменту.

Львівський орган, насправді, складається з двох частин. Саме це і робить його унікальним та найбільшим у Східній Європі. Перша частина (перший інструмент) розташована в залі навпроти глядача, неподалік грального стола з клавішами. Ми його бачимо і чуємо на концертах.

Друга частина інструменту, так званий Fernwerk, розташований ззаду слухача. Під час концерту музика лунає з обох боків, створюючи неймовірне квадро-звучання. Сумарна кількість труб в органі становить 5992: основний 4742 + Fernwerk 1250.

З 1968 року розпочалась нова музична історія Львівського органа. Замінили оригінальний гральний стіл  з чотирьма мануалами (клавіатурами) на новий, з трьома. Тому Fernwerk від’єднали і зараз він не використовується. Адміністрація органного залу, найближчим часом, планує його відновити .

Трубний орган працює наступним чином. Коли ми натискаємо на клавішу то відкривається пневматичний клапан. Через цей клапан повітря дує в трубу зі спеціальним вирізом, схожим як у свистка. І труба починає звучати!

Дослівно від п.Шантора “Коли ми натискаємо на клавішу, то спочатку дякуючи контактам (18 вольт) потрапляє до тонового магніта, котрий відкриває у тоновому релє мембрану! Ця мембрана відкриває повітря у мембранову рейку і потім ці мембрани відкривають у віндладі свіже повітря, яка потрапляє у певну трубу! Таким чином труба може зазвучати!”

На сцені стоїть гральний стіл з клавішами. Це головний орган управління органу 🙂 Він має кілька клавіатур, схожих як у фортепіано. Вони називаються мануалами. Кожна клавіша на мануалі відповідає одній ноті. А кожна нота має свою окрему трубу.

«Але ж ноти бувають різні, як і різним є звук у духових інструментів»,- зауважите Ви. Вірно, бувають дзвінкі ноти, глухі, схожі на звуки Пікардійської Терції чи спів птахів. Ноти одного типу групуються та називаються регістром. Регістрів може бути багато, а ті самі клавіші на мануалі відповідати різним регістрам.

У Львівському органі є аж шістдесят різних регістрів. Це робить його звучання різноманітним та дуже багатим. Регістри перемикаються жовтими клавішами обабіч мануалів. Таким чином одна і та ж «клавіатура» може видавати зовсім різні звуки.

І це ще не все! В органіста, крім двох рук, є ще дві ноги. Вони також беруть участь у виконанні музики, натискаючи на клавіші в “підлозі”. Зазвичай це низькі, дуже потужні звуки.

А ви знали, що вважається поганим тоном ставати ногами на “педалі” коли сідаєш за орган? До педальної клавіатури можна торкатися лише під час гри на інструменті.

Підвести до грального стола на сцені всі шість тисяч труб складно. Тому використано електричне обладнання. Кожне натискання клавіші замикає контакт. Далі струм по дротах тече в шафу, що за сценою, і вже там активує електромагніт. Він, в свою чергу, вмикає реле-мембрану. Мембрана схожа на шкіряну подушку яка надувається і опусається до низу. Та відкриває повітряний канал який заведений до відповідної труби. Повітря поступає в трубу і вона видає звук!

Звідки я все це знаю? Про роботу інструменту нам розповідав пан Шандор з Ужгорода. Він власноручно відновив більше сорока органів на Закарпатті і є автором монографії про них. Кажуть, він один з кращих спеціалістів у своїй галузі. Нам дуже повезло що п. Шандор погодився приїхати сюди та все показати.

Автор цього матеріалу вперше бачив орган зсередини. Через це в статті можливі технічні неточності чи власна інтерпретація почутого. За 100% точною та достовірною інформацією звертайтеся, будь ласка, безпосередньо до пана Шандора.

Серцем органу є потужний електричний вентилятор. Він нагнітає повітря в спеціальні міхи. З міхів повітря розходиться по трубам. Електровентилятор це дуже дорога та цінна річ в органі. Він повинен бути абсолютно безшумним, щоб не заважати. Також від електровентилятора напряму залежить звучання всіх – всіх труб органу: і мацьопких свистків розміром з стержень від кулькової ручки, так і низьких басів, де труби як ліхтарний стовп.

Не обійшлося тут і без старої доброї львівської цегли. Вона лежить на міхах які подають повітря в найбільші басові труби. Цегла тисне вниз, допомагаючи повітрю виходити в трубу, у прямому сенсі цього слова. Цегла тут спеціальна, з напівкруглими вирізами, аби не набирала вологи. І, по всіх органних канонах, старанно замотана в папір. Такі от нюанси.

Найбільша труба органу має понад десять метрів довжини та займає кілька поверхів. А найменша – як сірник. На кожній з труб є спеціальне віконце для її настроювання. Довша труба – нижчий тон. Він, також, залежить і від температури. Тому той самий орган влітку та взимку звучатиме по різному. Конкретно Львівський орган ідеально звучить саме зараз, восени.

Труби бувають дерев’яні, олов’яні та змішані, з додаванням цинку. Деякі труби закінчують відкритим отвором, деякі мають заглушки або спеціальні вигини. Все для того, аби отримати потрібне звучання.

Що мене вразило найбільше, так це спосіб яким в органі віддаляють чи приближають звук до/від слухача . Труби розміщені в ізольованих дерев’яних шафах зі спеціальними жалюзями. Коли виконавець відкриває жалюзі то звук здається ближчим, коли закриває – дальшим. Ці органові шафи доволі вузькі: в деякі з них можна протиснутися лише на животі.

Дві години екскурсії минули швидко. Я й не думав що у Львові є такий великий та цікавий музичний інструмент! Наш орган займає аж чотири поверхи та вдало поєднує музику з історією міста. Коли він грає, то наче переносить тебе в інший світ. Потужній та насичений звук пронизує кожну клітину тіла, змінюючи ритм серця. А заспокійлива атмосфера старовинного залу екранує від щоденної метушні.

Ось відео з екскурсії та як звучить гімн України у виконанні органа.

Дякую що побували з нами на цій онлайн екскурсії. Як бачимо, Львів ще має нас чим здивувати.

Поширюйте будь ласка цю статтю друзям та знайомим. Сходіть і разом  почуйте найбільший та найкращий в Україні орган.

А ще підписуйтеся на наш Телеграм канал щоб не пропустити нічого цікавого!