«Я в Шоці!!!» – такі були мої слова коли разом з Bottlehunter -ом вперше попав у підземелля Праги. Я і раніше чув що там красиво. Але ж не думав що настільки! Полтва після Праги це сільський виходок у порівнянні з туалетом пятизіркового готелю. Якшо Ви думаєте я перебільшую – читайте звіт нижче.

Ключовими відмінностіми каналізації та дренажки Праги від наших систем є:

1) Каналізація тут викладена акуратною емальованою плиткою. Деколи зустрічається цегляне дно. Всі переливи зроблені в трубах. Нічого тобі на голову чи у бік не ллється

Прага Полтва центр Фото А. Роюк

Полтва

Клов

2) Тут чисто. Немає гірлянд з соплів, грибків чи кульків

Прага Полтва

3) Все ціле, непотріскане і необвалене. Все гарно вентилюється, люки на кожному кроці. Тому і не смердить.

4)      Каналізація і дренажка розділені. Але каналізація має переливи в сторону дренажної системи. В разі чого стоки попадають напряму в річку Влтаву. Зате не затоплюють вулиці.

5) Скоби та драбини в Дренажці значно ціліші ніж в Зубрі чи Клові

Прага Полтва, Львів

 

6)      Щурів не було, кажани були

Ну а тепер все попорядку. По дорозі до Великого Гудронного Колайдера я зробив зупинку в Празі. Давня мрія полізти під землю десь в Європі от-от мала здійснитися. Власниця готелю підозріло мене оглянула та попросила заплатити наперед. Вона, напевно, ще добре памятала українських прибиральниць-заробітчан що гарували за 500 євро в місяць. То ж вона ніяк не могла повірити що пан просто собі їде в Швейцарію. Що він має тут колєгів і не буде їсти її брекфест у Пасхальну неділю.

Люди в Прагу на Екскурсії чи на заробітки їздять, а ми навіть коло годинника не сфоткалися. Зразу після святкового столу ломанулися по нетуристичним місцям. Першим був музей каналізації. Про нього ще буде окремий детальний звіт. А я лише кину кілька фоток для затравки. Це колишні очисні споруди збудовані повністю під землею посеред міста. Працювали до 60-х років. Все і досі в такому стані що Локаль запросто міг би зробити тут шикарний ресторан «Самшит».

Недалеко від музею попри дорогу йшов рівчак глибиною два метри. Це якраз і був перелив каналізації в річку. Більшість напевно памятають повінь 2002 року. Тоді вода була затопила це все нафіг, майже як в нас в 2008 році. Маючи переливи вони використовують каналізацію як додаткову дренажну систему і відводять воду з вулиць міста. Вентиляційні люки каналізації повсюди виходять прямо на проїжджу частину.

Культурними металевими сходами спускаємося вниз. Відхиляємо неважку решітку і нас вже ніхто не бачить та не чує. Все ж таки ми тут не громадяни, вліплять депортацію і пошлють додому кал в Полтві нюхати. Вхід затоплений, але вода стояча. Напевно що дощова. Одіваємо рідні військові бахіли і, обережно промацуючи дно щоб не провалитися як в Клові, рухаємося вперед. Тунель круглий, можна йти не згинаючись.

«Дивись, там камера!»

І справді, щось чорне прикріплене на стелі а від нього йдуть дроти до дна тунелю. «Якщо вона нас мала засікти – то давно вже це зробила.» – думаю я і дістаю з рюкзака кусачки ? Хто не знає то я їх завжди беру з собою за кордон нігті стригти. Але це виявився ультразвуковий давач рівня води з HART протоколом. Потім я довідався шо в Європі моніторять кількість та якість стоків. І згідно цих даних деруть гроші чи будують очисні споруди.

В нас скоро Лощину на арматуру і бетонну крихту розберуть, а в них тут дроти і давачі в каналізації висять! Зажрана Європа, шо скажеш. Але це було не все! Поруч висіла масивна мідна плита з іменем людини хто цю каналізацію проектував. Ну це взагалі облінилися! Пора в них відкривати чешську філію УкрХабарВидобування.

Але те що ми побачили далі потім порвало всі шаблони. Ми опинилися у великому просторому залі. Зверху через люки падало достатньо світла щоб фоткати без ліхтарів. Підлога, стіни і стеля цього залу були вкриті блискучою чорною плиткою. Така ж колись стояла в Домі Легенд у туалеті. Плитка була покладена рівно, шви два-три міліметри. В стіну були вмуровані масивні металеві скоби для рук і ніг. Напевно щоб привязувати полонених москалів під час Празької весни 1960-х років.

В дальньому кінці залу зі стіни виходило два потоки. Вони плавно зливалися в одну велику річку і текли далі в нашу сторону. А прямо коло входу де ми стояли потік втікав у стіну. Висота до стелі була десь 6 метрів. Кількість води десь така як у Львові в колекторі на вул.Сахарова.

Нафоткавшись досхочу ми нарешті звернули увагу на два проєми в дальньому кінці кімнати. Виявляється ці два потоки виходили з них. І в стіні по трубі зтікали вниз щоб йти собі далі куди треба. А як же такі милі серцю Полтвопади що розмивають дно і залапують гамном все навколо?

Навіть довгоногому Батлхантеру не вдалося перелізти з кімнати в ці верхні тунелі. Та за допомогою шнурків питання вирішилося дуже легко. Очевидно шо монтери ходять сюди через верх. Ми бачили люки на поверхню щодесять метрів. Але, знову ж таки, без громадянства нагліти не хотілося.

Ми попали в Яйце десь півтори метри заввийшки. Розмір схожий на львівський колектор на вулиці Стефаника. Дно, як завжди, викладене плиткою. Бокові притоки всі керамічні. Під ногами чисті какашки. Але не смердить бо тут і там сіяють люки. Забув сказати. На всьому об’єкті ми не побачили жодного напису, графіті чи бодай лимончика з презервативом. Таке враження що ми перші сюди потрапили.

Один гамнопадик ми все такит найшли І тут є акуратно замуровані бокові притоки

Як вже писав Степан, йшли ми довго і нудно, колектор був цікавий. Але час піджимав, нас чекав ще один обєкт. Та і Прага це не рідне місто. Тут нема такого азарту пройтися під тою чи іншою вуличкою, випірнути в тій чи іншій вбиральні. Та й, як на зло, протерлися мої бахіли на пятках. Права нога так і чавкала в кросівку. То ж не хотілося спокушати долю і грибки.

Зливний клапан з всяким брудом Ідея зливного клапана хороша. Але і тут не все встигають почистити. Напевно газети замість туалетного паперу використовують А це що таке? Люк всередині каналізації у систему 18-го століття? Білі шкарпетки в гамно Прослужили з мого першого походу в Полтву в 2008 році і аж до 2019 року

Другим обєктом була підземна річка що несла свої води від озера в парку Погулянка і аж до центру міста в Влтаву. Вхід був з території озера. Через аварійний перелив потрібно було спуститися десь 4 метри вниз. Існувала ймовірність шо комусь сподобається наш шнурок. А без шрунка вибиратися на поверхню нам прийдеться вплав до Карлового моста. Та, забігаючи наперед, скажу шо ми вийшли сухими із води. Навіть меланхолійна бомжиха, що мирно жувала свій батон поруч, жодного інтересу до Bottlehunter-a не проявила. Свої своїх не чіпають.

Тут теж все як в Європі. Акуратний тунель, нема ні ям, ні намулів. Правда вже значно більше є ознак людської життєдіяльності у вигляді графіті та залишених штанів на драбині. Люки на поверхню попадаються вже значно рідше. Тому повітря хоч і свіже, але не таке життєдайне як в каналізації.

Час від часу нам траплялися бокові відгалуження з яких чувся потужній гул води. Перший раз ми повелися і пішли перевірити що це. Зігнувшись в три погибелі як Гандзя в пошуках Євреїв у Полтві ми врешті дісталися потрібного місця. На наше превелике розчарування це, всього навсього, був невеличкий потік акуратних жовтих какашок. З півметрової висоти він мирно переливався в інший потік, перпендикулярний нашому ракоходу. Час-пік вже пройшов, вода спала. Не всі какашки встигли дістатися до переливу. Деякі з них безпомічно лежали собі на осушеному березі яйця чекаючи наступного приливу.

Десь за півтора кілометри ходу ми натрапили на пізденне озеро. В нього впадав наш і ще кілька інших потоків. Напевно коли це все закривали під землю громадськійсть вимагала зберегти озеро. Тому його так і лишили, хоча якоїсь користі в ньому нема. Навпаки, якшо людину змиє в цей тунель то в озері вона може навіть втопитися.

Після озера тунель кардинально змінив свій характер. Він став прямий, боки викладені каменем а стеля закладена бетонними плитами. Зразу видно шо останні кілометри вони не сильно заморочувалися і просто накрили то шо було. То ж, зрештою, нам скоро стало нецікаво фоткати одне і теж і ми вернулися до точки інсталу.

Непристойна похабєнь. Дуже контрастує з усім решта Цілком законна врізка в дренажку

Щасливі і втомлені ми пішли пити чеське пиво з бехерівкою. Паралельно ділимося фотками з вами в офіційному телеграмі та обговорюємо побачене. Я тепер розумію чого це Чехи та Поляки лізуть до нас в Полтву. Їхня каналізація вся загосподарювана, нецікава. Там нема елементів дестрою і закинутості. Наша Полтва для них як місто Припять. Таких міст є тисячі по всьому Союзу. Але саме в Припять їдуть отримати свою дозу дестрою.

Радянське дитинство запямяталося мені брудними та смердючими туалетами. І не то шоб їх не прибирали. Просто вивести бруд і сморід з цієї шершавої кераміки і потрісканого кафелю було неможливо. Заробітчани нам привезли «євроремонт». Вдома тепер не смердить. То може пора взяти приклад в Чехів і зробити євроремонт і в Полтві?!

Залишити відповідь
Вам також може сподобатися

Покинуте бомбосховище в зарослях Високого Замку

З початком війни НЕ всі львівські бомбосховища привели в порядок. На схилах…

Підземний Стебник, або офіційна екскурсія в останню діючу соляну шахту на Галичині

Сіль тут добували ще за часів Австро-Угорщини. А сумарна довжина підземних ходів…