Привіт усім ! Сьогодні я розкажу про прекрасне сховище, яке загубилось на просторах Заходу України.
Щойно дізнавшись про це сховище, а точніше про те, як воно виглядає, я загорівся бажанням туди потрапити. На жаль, деякі обставини не давали цього зробити.
Першими туди потрапили мої друзі, після чого і я. Це була прекрасна ніч. Ми, парадом з семи (!) чоловік залітаємо на територію підприємства, палимось на камерах і дружно потрапляємо в «ракохід».
Ракохід – це тунель від вентиляційної шахти до самого сховища. В основному він низький і вузький, пройти в повний ріст неможливо. Тому його і прозвали такою смішною назвою 🙂
Ось так виглядає типовий “ракохід”. Через нього в основному і проходить процес проникнення в об’єкт. Хоча він мав би слугувати, навпаки, евакуаційним виходом.
Відкриваємо герму і от ми в сховищі. Зустрічає нас дуже гарний коридор, в якому велика кількість цікавих плакатів у дуже хорошому стані. Ми, звичайно що, знали про сигналізацію на об’єкті. Проте чіткого розуміння де вона і як виглядає ніхто не мав.
Першою нас зустріла ФВУ. Цікавого там мало, тому її не фотографував. Спочатку я думав, що в кімнатах буде або пусто, або просто все заставлено різним хламом. Моє припущення мало логічне пояснення – з цього сховища знімали репортаж, а для картинки показали лише коридор і склад майна ЦО.
До речі дивно, сходили ми на цей об’єкт ще за декілька місяців до початку повномасштабного вторгнення, а репортаж звідти був знятий ще раніше. Проте чомусь під час повітряної тривоги всередину нас та інших людей не впустили, аргументовуючи спочатку, що це “стратегічний об’єкт”, а потім і зовсім відмазуючись, мовляв сховища в них немає. Та інтернет пам’ятає все, а мої очі так точно 🙂
Ну, продовжимо. Зустрічає нас штаб ЦО. На дверях була сигналізація, яку ми, звичайно що, зірвали 🙂 З цього моменту в дуже швидкому темпі почали все фоткати і гасати по сховищу як вужі на сковорідці 🙂
Наступна кімната була ще цікавіша. Там знаходяться стенди з протигазами та іншими цікавими штуками. Все чітко і на своїх місцях.
Виходимо назад у коридор. Далі по курсу був вузол зв’язку. Теж з сигналізацією.
Об’єкт є щей штабом ЦО цього району. Про це свідчать плакати на стінах з інформацією про план роботи об’єктів критичної інфраструктури під час надзвичайних ситуацій. Тому дуже хибною є думка, що ми не були готові до війни і інших НС.
Далі ми прийшли в кімнату з складом ЦО: тут багато протигазів, маникени і інше майно. Все тут гарно спаковане, на своїх місцях. Таке відчуття, наче тут ходить прибиральник і щодня все ставить на свої місця.
Вдосталь нагулявшись ми вирішили йти на вихід. По дорозі ми мусіли сфоткатись біля цих чудових свіжопофарбованих гермодверей. До речі жовтий колір для звичайних гермодверей це рідкість. Зазвичай так роблять тільки на військових обє’ктах.
Залазимо назад в ракохід, підіймаємось по драбинці вверх і через решітку дивимось чи не чекають нас часом наші “друзі” поліцейські, або інші провоохоронні органи.
В вікні, яке світиться ліворуч мала б бути охорона, яка мала б дивитись в камеру, що обведена кружечком. Куди вони, насправді, дивились я не знаю. Територія цього підприємства мала б охоронятись дуже добре, оскільки це доволі коштовне місце.
Тим самим парадом в сім чоловік ми вилізли на територію і просто спокійно пішли на дорогу. На щастя, нас ніхто не побачив, або не хотів бачити 🙂 Тому ми безпокарно продовжили гуляти далі, але це вже інша історія. Дякую за увагу!
Цікавлять бомбосховища ? Тоді підписуйся на наш Телеграм канал і читай більше, наприклад про:
